Стверджував, що його примусово доставили до ТЦК і не дали ліки: чому суд відмовив військовому в позові
Черкаський окружний адміністративний суд не задовольнив позов військовослужбовця, який оскаржував висновок військово-лікарської комісії про придатність до служби, наказ про мобілізацію та дії ТЦК. Чоловік стверджував, що його примусово доставили до територіального центру комплектування, не забезпечили доступу до необхідних ліків і провели медичний огляд неналежним чином.
Обставини справи
18 травня 2026 року суд розглянув справу № 580/2213/26 за позовом солдата до ТЦК та СП, Комунального некомерційного підприємства «Смілянська міська лікарня» Смілянської міської ради, військової частини та 1-ї Регіональної військово-лікарської комісії.
Позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову ВЛК, оформлену довідкою від 6 лютого 2026 року № 2026-0206-1120-0147-3, якою його визнали придатним до військової служби за статтями 52-в і 83-в Розкладу хвороб.
Також він вимагав визнати протиправними дії ТЦК щодо адміністративного затримання та примусового доставлення, утримання проти його волі й ненадання доступу до медичної допомоги. Окремою вимогою було скасування наказу начальника ТЦК від 8 лютого 2026 року в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини.
Крім того, позивач просив зобов’язати командира військової частини виключити його зі списків особового складу та звільнити з військової служби, а також установити судовий контроль за виконанням рішення.
За словами чоловіка, 5 лютого 2026 року близько 10:00 його зупинили на вулиці представники ТЦК у військовій формі. Позивач стверджував, що його примусово доставили до приміщення територіального центру, де утримували приблизно дві доби без можливості вільно пересуватися та контактувати із зовнішнім світом.
Коли мати чоловіка дізналася про його місцеперебування, вона прибула до ТЦК, щоб передати теплі речі та необхідні ліки — препарат «Солерон» із діючою речовиною амісульприд. Однак, за твердженням позивача, представники центру відмовилися прийняти передачу. За цим фактом він подав скаргу на гарячу лінію Міністерства оборони України за номером 1512.
6 лютого 2026 року в приміщенні ТЦК чоловік пройшов медичний огляд ВЛК за участю лікарів Смілянської міської лікарні.
Позивач наполягав, що огляд був формальним і тривав менш ніж 30 хвилин. На підтвердження своїх доводів він посилався на час накладення електронних цифрових підписів на довідці: лікар-терапевт підписала висновок о 13:32, голова ВЛК — о 13:51, а секретар завершила оформлення документа о 14:00.
На думку чоловіка, лікарі не врахували його скарг і не перевірили медичну історію в Електронній системі охорони здоров’я.
Позивач зазначав, що протягом 2024 року, з 20 січня до 21 грудня, отримував терапію нейролептиками «Солерон» і «Солекс» із діючою речовиною амісульприд у дозуванні до 100 мг на добу через соматоформний розлад. За його твердженням, лікар-психіатр ВЛК і невропатолог не направили його на стаціонарне обстеження, а встановили діагноз G90.8 — «Вегето-судинна дистонія».
Також чоловік заявляв, що під час огляду не врахували перенесену 20 серпня 2024 року термінову операцію — тромбектомію гемороїдального вузла через гострий тромбоз. За його словами, лікар-хірург ВЛК не вніс відповідні відомості до акта дослідження.
За результатами огляду чоловіка визнали придатним до військової служби за статтями 52-в і 83-в графи II Розкладу хвороб. 8 лютого начальник ТЦК видав наказ про його призов під час мобілізації та направлення для проходження служби. З 14 лютого 2026 року військовослужбовця зарахували до списків особового складу військової частини.
Позивач також стверджував, що через припинення приймання необхідних препаратів у нього розвинувся гострий синдром відміни нейролептиків. Він повідомив, що доповів командуванню про свій стан рапортом.
Що відповіли ТЦК, військова частина та ВЛК
Представник 1-ї Регіональної військово-лікарської комісії пояснив, що скарги на постанови позаштатних ВЛК мають розглядати штатні військово-лікарські комісії відповідно до їхніх адміністративно-територіальних зон відповідальності.
Скаргу на постанову ВЛК при ТЦК, оформлену довідкою від 6 лютого 2026 року, направили до Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України.
Представник військової частини просив відмовити в задоволенні позову. Він зазначив, що в Україні діють воєнний стан і загальна мобілізація, а позивача призвали через ТЦК та направили до військової частини.
За позицією військової частини, військовослужбовець, який має намір звільнитися, повинен подати рапорт по команді та додати документи, що підтверджують наявність законних підстав для звільнення. Представник наголосив, що позивач такого рапорту не подавав і відповідних документів не надав.
Представник ТЦК також заперечував проти задоволення позову. Він стверджував, що обставини затримання та інші події, які безпосередньо не стосуються медичного огляду, не впливають на законність висновку ВЛК.
Крім того, представник заявив, що ТЦК не затримував позивача і не здійснював його затримання через співробітників Національної поліції на вимогу центру.
Чому суд відмовив у позові
Дослідивши матеріали справи та аргументи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Суд зазначив, що спірні правовідносини регулюються, зокрема, законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402.
За висновком суду, Положення № 402 передбачає можливість оскарження постанов ВЛК у встановленому порядку. Якщо особа не погоджується з рішенням позаштатної ВЛК, вона має право звернутися зі скаргою до ВЛК вищого рівня. Постанову ВЛК регіону можна оскаржити до Центральної військово-лікарської комісії або в судовому порядку.
Суд наголосив, що перевірка рішень ВЛК на відповідність умовам і критеріям Положення № 402 належить до повноважень ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії.
У цій справі остаточного рішення щодо придатності позивача до військової служби, яке могло б бути предметом судового оскарження, ВЛК регіону чи Центральна військово-лікарська комісія не ухвалювали.
Суд також указав, що позивач не дотримався передбаченої Положенням № 402 процедури оскарження результатів медичного огляду. Це стало окремою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Водночас суд зазначив, що чоловік не був позбавлений права звернутися до ВЛК вищого рівня та просити провести медичний огляд лікарями іншої комісії.
Доводи позивача про те, що висновок ВЛК зробили без повного та належного обстеження стану здоров’я, суд не розглядав.
Окремо суд оцінив вимогу про скасування наказу начальника ТЦК у частині призову та направлення до військової частини.
На думку суду, цей наказ є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію після призову та зарахування військовослужбовця до особового складу військової частини. Тому визнання наказу протиправним саме по собі не призведе до звільнення позивача з військової служби.
Також суд звернув увагу, що позивач не навів обґрунтувань щодо наявності в нього права на відстрочку або інших підстав, які звільняли б його від призову під час мобілізації. Відомостей про проходження ВЛК до 6 лютого 2026 року він також не надав.
Оцінюючи дії ТЦК щодо направлення чоловіка на медичний огляд і визнання його придатним до військової служби, суд дійшов висновку про їхню правомірність з огляду на обставини воєнного стану та посилення мобілізаційних заходів.
Крім того, суд зазначив, що позивач не навів, а суд не встановив порушень саме процедури ухвалення довідки ВЛК від 6 лютого 2026 року.
На яку позицію Верховного Суду послався суд
Обґрунтовуючи рішення, Черкаський окружний адміністративний суд урахував правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 та від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18.
У цих рішеннях Верховний Суд зазначив, що в межах адміністративного судочинства суд не може оцінювати професійні дії конкретних лікарів — членів ВЛК під час застосування методів медичного огляду, дослідження документації, встановлення діагнозів і визначення відповідності захворювань конкретним статтям Розкладу хвороб. Такі питання потребують спеціальних знань у медичній галузі.
Суд також урахував відповідні правові позиції Сьомого апеляційного адміністративного суду, викладені в постановах від 12 грудня 2024 року у справі № 560/7864/24 та від 10 лютого 2025 року у справі № 560/8886/24.
У підсумку Черкаський окружний адміністративний суд повністю відмовив у задоволенні адміністративного позову солдата.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
