Хмельницький окружний адміністративний суд скасував рішення комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), яка відмовила військовозобов’язаному у відстрочці від мобілізації через його офіційне працевлаштування. Чоловік просив відстрочку, оскільки доглядає за батьком, який потребує постійного стороннього догляду.
Водночас суд не зобов’язав ТЦК надати відстрочку безпосередньо, а постановив повторно розглянути заяву чоловіка з урахуванням висновків суду.
Чому ТЦК відмовив у відстрочці
Як встановив суд у справі № 560/9080/26, батько позивача за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду. Родинні зв’язки між чоловіком і батьком підтверджувалися свідоцтвом про народження.
12 травня 2026 року військовозобов’язаний звернувся до ТЦК та СП із заявою про надання відстрочки на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Перебування чоловіка на військовому обліку підтверджувалося відомостями системи «Резерв+».
Однак 14 травня комісія відмовила йому у відстрочці. Відповідне рішення оформили протоколом № 18.
Підставою для відмови стало офіційне працевлаштування заявника. Комісія вважала, що виконання трудових обов’язків перериває догляд за батьком, а тому такий догляд не можна вважати постійним.
Чоловік оскаржив це рішення в суді. Він просив визнати відмову протиправною та зобов’язати комісію надати йому відстрочку.
Що врахував суд
У матеріалах справи була довідка від 11 травня 2026 року № 510, видана дочірнім підприємством акціонерного товариства «Оболонь» «Красилівське». Згідно з документом, позивач працює охоронником відділу охорони з 1 грудня 2016 року на умовах гнучкого режиму робочого часу.
Крім того, чоловік надав акт про встановлення факту здійснення постійного догляду. Його склали за визначеною формою за участю комісії Щиборівської сільської ради. Документ підтверджував, що позивач доглядає за батьком.
Суд встановив, що фактично єдиною підставою для відмови у відстрочці було працевлаштування чоловіка. Водночас довідка роботодавця містила інформацію про гнучкий режим робочого часу.
Суд зауважив, що документ не давав змоги з’ясувати, як саме організована робота позивача та чи дозволяє його графік щодня забезпечувати базові потреби батька й виконувати обов’язки з постійного догляду.
Водночас суд наголосив: ані пункт 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ані Порядок № 560 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 930, ані Закон України «Про соціальні послуги» не передбачають втрати права на відстрочку виключно через факт офіційного працевлаштування.
Що вирішив суд
За результатами розгляду справи суд частково задовольнив адміністративний позов.
Рішення комісії ТЦК та СП про відмову у відстрочці, оформлене протоколом № 18 від 14 травня 2026 року, визнали протиправним і скасували.
Комісію зобов’язали повторно розглянути заяву чоловіка від 12 травня 2026 року про надання відстрочки відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», врахувавши правові висновки суду.
Водночас у вимозі безпосередньо зобов’язати ТЦК надати відстрочку суд відмовив.
