Суд не може видати обмежувальний припис через домашнє насильство лише по причині конфлікту між братом і сестрою — ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 вересня 2026 року у справі № 709/1440/25 переглянув справу за заявою сестри про видачу обмежувального припису стосовно її брата, з яким вона проживала в одному будинку.

Застосування обмежувального припису у справах про домашнє насильство має значення для судової практики, оскільки такий захід передбачає тимчасове обмеження прав особи. Тому суд має встановити передбачені законом ризики та оцінити, чи підтверджують надані докази реальну загрозу продовження насильства.

Обставини справи

У серпні 2025 року заявниця звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно свого рідного брата. Вона зазначала, що він тривалий час вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство, погрожує фізичною розправою, знищенням особистих речей, принижує та ображає її нецензурною лайкою.

Заявниця просила на шість місяців заборонити брату перебувати в місці її проживання, обмежити спілкування з нею, заборонити наближатися до місця проживання, роботи та інших місць її частого відвідування, розшукувати її, переслідувати, а також контактувати з нею особисто, через третіх осіб, шляхом листування чи телефонних переговорів.

Суд установив, що брат і сестра проживають за однією адресою. Будинок належить іншій особі.

Матеріали справи містили звернення заявниці до поліції та інших органів. Зокрема, 5 січня 2023 року вона повідомила поліцію про неправомірні дії брата. 2 грудня 2024 року суд визнав брата винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, та наклав штраф.

Водночас провадження у справі щодо протоколів за частинами другою та третьою статті 173-2 КУпАП, складених стосовно брата 15 та 19 грудня 2024 року, було закрито через відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

У матеріалах також містилася копія тимчасового заборонного припису щодо кривдника від 21 грудня 2024 року, виданого стосовно самої заявниці, яким їй було заборонено контактувати з братом як із постраждалою особою.

Чорнобаївський районний суд Черкаської області 3 вересня 2025 року відмовив у задоволенні заяви. Суд зазначив, що заявниця не надала належних та допустимих доказів, які давали б підстави зробити висновок про наявність ризиків продовження в майбутньому домашнього насильства з боку брата.

Черкаський апеляційний суд 8 січня 2026 року залишив це рішення без змін. Апеляційний суд констатував наявність неприязних відносин та конфліктів між особами, які проживають в одному будинку, однак зазначив, що це саме по собі не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

У касаційній скарзі заявниця посилалася, зокрема, на те, що неодноразово зверталася до правоохоронних органів через домашнє насильство та втручання у її приватне життя, а суди передчасно дійшли висновку про відсутність підстав для видачі обмежувального припису.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд зазначив, що предметом розгляду у справі було питання видачі обмежувального припису у зв’язку з учиненням щодо заявниці домашнього насильства з боку її брата.

Суд навів положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно до якого обмежувальний припис є встановленим у судовому порядку заходом тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямованим на забезпечення безпеки постраждалої особи.

ВС вказав, що рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків, а тому для обмеження права кривдника необхідним є встановлення ризиків, які несе його поведінка по відношенню до постраждалої особи.

Суд зазначив, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Верховний Суд окремо наголосив на необхідності оцінки всіх обставин справи.

ВС вказав, що суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Суд зазначив, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи, а є тимчасовим заходом, що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

При цьому сам факт звернення до правоохоронних органів не є достатнім.

ВС вказав, що саме собою звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою стосовно неї насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Суд також навів підхід ЄСПЛ, відповідно до якого у разі небезпідставної скарги щодо повторюваних актів домашнього насильства національні органи влади мають оцінювати ситуацію загалом, у тому числі загрозу продовження аналогічних подій.

Водночас у цій справі Верховний Суд погодився з оцінкою судів попередніх інстанцій.

Суд зазначив, що заявниця та заінтересована особа є рідними сестрою і братом та проживають за однією адресою. Як заявниця, так і заінтересована особа неодноразово зверталися до компетентних органів щодо поведінки один одного.

Апеляційний суд установив, що між ними існують неприязні стосунки та конфлікти як у осіб, які проживають в одному будинку.

ВС вказав, що суди, надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності в розумінні Закону № 2229-VIII, а також оцінивши можливі ризики застосування психологічного чи фізичного насильства щодо заявника у майбутньому, встановили, що ці докази підтверджують виключно наявність станом на момент розгляду справи конфлікту між її учасниками та не свідчать саме в цей момент про загрозу вчинення насильства стосовно заявниці, а тому обґрунтовано виснували про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Верховний Суд також оцінив доводи щодо попереднього притягнення брата до адміністративної відповідальності та наявності тимчасового заборонного припису.

Суд зазначив, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надав належну оцінку фактам притягнення брата заявниці до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства стосовно заявниці, так і наявній у матеріалах справи копії тимчасового заборонного припису щодо кривдника, виданого стосовно самої заявниці.

Суд не погодився і з доводами про те, що відсутність примирення між сторонами сама по собі свідчить про необхідність застосування обмежувального припису.

ВС вказав, що виходячи з того, що заявниця та її брат проживають в одному будинку, між ними виникають побутові сварки та склалися неприязні відносини, що підтверджується, зокрема, й аудіозаписом, дослідженим апеляційним судом, наданим заявницею, висновок про недоцільність застосування положень Закону № 2229-VIII та видачі обмежувального припису стосовно брата заявниці є правильним.

Окремо Суд розглянув доводи щодо відмови суду першої інстанції у виклику свідків, які, за твердженням заявниці, могли підтвердити її незадовільний стан здоров’я.

Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції відмовив у клопотанні заявниці про виклик свідків у судове засідання (фельдшерів станції швидкої допомоги), які можуть підтвердити її незадовільний стан здоров’я, не підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції та не дають підстав для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

Крім того, суд першої інстанції дослідив і надав оцінку консультаційним висновкам лікарів щодо стану здоров’я заявниці.

Важливим для справи був також характер обмежень, яких просила заявниця. Верховний Суд звернув увагу, що застосування такого заходу в умовах спільного проживання впливає на права брата заявниці.

ВС зазначив, що застосування обмежувального припису являє собою істотне втручання у зміст права на повагу до приватного життя та права на житло з урахуванням проживання заявниці та її брата в одному будинку.

Підсумовуючи оцінку доказів, Суд сформулював висновок щодо необхідності підтвердження саме реального ризику майбутнього насильства.

ВС вказав, що обставини справи, встановлені судами, не дають підстав для існування обґрунтованого ризику вчинення домашнього насильства, настання відповідних наслідків для постраждалої особи та не підтверджують реальність такого ризику у майбутньому з урахуванням поведінки як заявниці, так і заінтересованої особи, стосовно якої вона просила суд видати обмежувальний припис.

Суд також зазначив, що доводи заявниці про неврахування попередніх правових висновків Верховного Суду не можуть бути застосовані у цій справі, оскільки відповідні висновки були сформульовані за інших фактичних обставин.

Суд зазначив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

У підсумку Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а попередні рішення — без змін.

У цій справі Суд виходив із того, що для видачі обмежувального припису необхідне встановлення ризиків продовження або повторного вчинення домашнього насильства. Наявність конфлікту між особами, неприязних відносин, попередніх звернень до правоохоронних органів чи окремих подій сама по собі не замінює оцінку реальності такого ризику на момент розгляду заяви.

Читайте також — як захиститися від домашнього насильства: куди звертатися, які докази збирати та що загрожує кривднику.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.