Суперечки довкола Дня села в Мошурові на Тальнівщині: чому правильно святкувати 23 вересня, а не 6 жовтня

Дискусію в громаді викликав розлогий допис дослідника Богдана Гученка у фейсбук-групі «Мій Мошурів». Він виніс це питання на публічне обговорення й, спираючись на архівні джерела XVII–XVIII століть, навів вагомі аргументи, що історичним та духовним днем заснування села є саме 23 вересня.

Щоб прояснити ситуацію, ми поспілкувалися з настоятелем місцевого храму, благочинним Тальнівської громади Православної Церкви України, митрофорним протоієреєм Андрієм Гаргатом.

–?

–Дякую авторові за небайдужість і ґрунтовну дослідницьку працю. Його допис у сільській групі – цінна краєзнавча розвідка, у якій порушено важливе для всієї громади питання. Коли краєзнавці досліджують давні джерела, а духовенство береже молитовну традицію, ми отримуємо можливість пізнати справжню, вивірену часом історію. У розвідці всі наведені факти беззаперечні: День українського села споконвіку був невіддільним від його храмового свята.

–?

–Його історія пов’язана з духовним літописом самого Мошурова: це підтверджують чіткі документальні свідчення. У ревізії 1775 року зазначено, що 1692 року з благословення православного митрополита Київського Варлаама Ясинського в селі заклали й освятили церкву на честь Зачаття святого Івана Хрестителя. Документ наголошує, що звели її на місці православної церкви, що існувала тут з давніх-давен. Отже, традиція вшанування Івана Предтечі сягає ще давніших сторіч. Згодом, у 1768 році,  на кошти Франциска Салезія Потоцького збудували новий дерев’яний храм на честь цього ж святого. Сучасний, збудований у 2017-му, продовжує цю багатовікову традицію. Змінювалися володарі й епохи, але покровитель села залишався незмінним.

–і?

–У цьому рішенні проявилася практичність наших предків. У ті часи липень – період суворого Петрівського посту й найгарячіша пора підготовки до жнив. А храмове свято в давньому українському селі тривало по кілька днів: з урочистою літургією, родинними застіллями і ярмарками, на які з’їжджалися родичі з усього краю. Марнувати робочі дні влітку селяни не могли, тому що від урожаю залежало, як вони перезимують. Тому з благословення Церкви святкування перенесли на осінь, коли земля вже поорана, а в коморах спочиває збіжжя. Свято припало на осіннє вшанування того ж покровителя – Зачаттям Івана Хрестителя. Для селян важливою була постать самого заступника, а не конкретна подія з його житія.

–

–Це наслідок календарних змін ХХ століття. До 1918 року свято Зачаття Івана Предтечі за юліанським календарем відзначали саме 23 вересня. Коли ж світське життя перевели на григоріанське літочислення з різницею в тринадцять днів, церковна дата для побутового сприйняття змістилася на 6 жовтня.

Люди десятиліттями звикали до цієї цифри, поступово втрачаючи розуміння її первинного змісту. Проте нещодавно Православна Церква України перейшла на новоюліанський календар. Ми не вигадали нічого нового, а лишень повернулися до власної історичної традиції. Тепер Зачаття Івана Хрестителя знову відзначають 23 вересня.

–

– Я закликаю нашу шановну громаду орієнтуватися не на радянську звичку останніх десятиліть, а на багатовікову духовну спадщину. У День села люди дякують  Богові й святому заступникові краю. Це не звичайна дата для розваг. Святкування Дня Мошурова 23 вересня, на Зачаття Івана Предтечі, є давньою традицією наших предків.

Як слушно зауважив у своєму дописі Богдан Гученко, обговорення в соцмережах не завжди розкриває суть справи, натомість спільна історична й релігійна основа здатна об’єднати всіх.  Поважаймо своє коріння, і нехай святий Іван Предтеча береже наш рідний Мошурів! Сподіваюся, що цей досвід щодо відновлення історичної справедливості й відродження давніх традицій стане прикладом для інших сіл і містечок України, які досі святкують свої дні за радянськими шаблонами.

Матеріал підготовлено на основі краєзнавчої розвідки Богдана Гученка та роз’яснень благочинного Тальнівської громади митрофорного протоієрея Андрія Гаргата.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

 Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів