Такі смішні, тривожні й химерні створіння: у Луцьку показали світ Марії Примаченко

17 вересня у Волинському краєзнавчому музеї відкрили виставковий проєкт, який включає 20 робіт Марії Примаченко з колекції Національного музею декоративного мистецтва України. Виставку доповнили мультимедійне шоу, віртуальна експозиція та окрема зона для дітей.

На відкриття прийшло багато людей, серед них було чимало молоді. Ще до початку офіційної частини відвідувачі розглядали роботи на стінах, фотографували їх, читали назви. А назви у Примаченко – майже окрема частина твору: «Дикий чаплун», «Болотяний звір», «Космічний перець», «Восьминогий звір», «Свиня-красуня», «Кукурудзяна жар-птиця у квітах», «Леву треба було річку перейти». Відкрила виставку директорка Волинського краєзнавчого музею Оксана Важатко, яка подякувала обласній і міській владі за підтримку в організації експозиції та передала слово гостям. Т. в. о. начальника Волинської ОВА Роман Романюк підкреслив: він не художник, але щиро захоплюється тим, як малюють інші. «Дякую, що в Луцьку та на Волині є велика кількість небайдужих до творчості й мистецтва людей. Окрема подяка за можливість сьогодні доторкнутися до цього, відчути й побачити справді шедевральне мистецтво», – зазначив Роман Романюк. Заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт також висловив подяку за можливість побачити оригінали геніальної художниці.

Після цього Оксана Важатко детальніше представила проєкт і передала слово генеральній директорці Національного музею декоративного мистецтва України Людмилі Строковій. Та одразу перевела увагу із себе: «Я розумію, що ви прийшли до Примаченко – не до мене і не до пані Оксани, а саме до неї». І справді, досить було подивитися на стіни. Світ Примаченко часто називають фантастичним, але, мабуть, для нього пасує й інше слово – космогонія. Перед глядачем – два десятки робіт і цілий світ, який дивним чином у них уміщується. Його населяють істоти, яких ніколи не існувало в природі, але які чомусь не здаються чужими. Одні кумедні, інші насторожують. Деякі викликають усмішку. У світі Примаченко багато квітів, птахів, яскравих барв, але він аж ніяк не безпечний. Тут вистачає зубів, пазурів, роззявлених пащ та величезних очей. І все ж ці чудовиська не завжди злі.

Недарма ми почали розповідь з назв робіт. Марія Примаченко створювала простір зі своїми мешканцями, власними законами кольору, рослинами, тваринами, добром і загрозою. Тут перець стає космічним, а звір – восьминогим. І назви лише підсилюють це відчуття. «Ушатка ізловила рака», «Марусина мичку пряла», «Щур у дорозі», «Весілля у лісі», «Їде осінь на рябому коні сіє осінь зерно у землю…» – це вже не просто підписи, адже вони дають істотам характери й творять фантастичні історії. Ще виразніше це сприймається, коли знаєш біографію Марії Примаченко. Вона народилася в селі Болотня на Київщині й прожила там більшу частину життя. У дитинстві перехворіла на поліомієліт. Її життя пройшло через війну та особисті втрати. Зовсім неподалік її рідного краю сталася Чорнобильська катастрофа, яка також увійшла у творчість художниці…

Стає зрозуміло: мисткиня створювала яскравий, фантастичний, химерний світ – всупереч навколишній реальності. І тому, мабуть, саме зараз червоні, сині, жовті й зелені кольори її вигадливих створінь сприймаються по-особливому. «Мене вражають ці істоти й захоплюють квіти. Соняхи – неймовірні! А восьминогий звір… Бракує слів, аби передати емоцій. Надихаюся образами Марії Примаченко. Ритміку орнаментів інколи намагаюся відтворити у своїх декоративних роботах», – зізнається одна з гостей виставки, головна художниця Волинського театру ляльок, майстриня витинанки Олеся Іщук. Варто зазначити, що до Луцька цей проєкт приїхав за досить непростих обставин. У Національному музеї декоративного мистецтва України зберігається близько 650 робіт Марії Примаченко. За словами Людмили Строкової, понад сотню найцінніших творів 1930-х років нині убезпечено і їх не експонують. Там же зберігається близько 40 керамічних робіт того періоду, що їх розписала художниця. Читати ще: «Я одружився з Волинню»: дев’яту премію імені Івана Корсака отримав Василь Шкляр. Фото

Після початку повномасштабного вторгнення музей через безпекові ризики тривалий час узагалі не надавав оригінали для виставок в Україні. Поступово цю практику почали переглядати. Спершу кілька робіт передали на виставку до Львова. І тоді, пригадує Людмила Строкова, виникло питання: якщо вже зважилися на це, чому не спробувати зробити проєкт і в Луцьку? «І не просто для того, щоб сказати: ми співпрацюємо, а щоб створити виставку, яка справді зацікавить відвідувачів», – пояснила вона. Організатори вирішили не обмежуватися картинами. Після офіційної частини відвідувачі ще певний час розглядали їх, а потім увага перемістилася до мультимедійного простору. Розпочалося шоу «Примаченко. Рік дракона», створене на основі 21 роботи художниці та музики гурту «ДахаБраха». Воно триває лише близько семи хвилин. Але за цей час космогонія Примаченко отримує те, чого на папері бути не могло: рух і звук. Її створіння починають рухатися, взаємодіяти між собою, змінюватися на екрані. До яскравих кольорів додається ритм «ДахаБрахи». Те, що десятиліттями існувало всередині невеликого аркуша, розростається до розмірів великого зображення. «Ці картини буквально оживають, танцюють і співають», – каже про це Людмила Строкова. Читати ще: Сотні костюмів, гора реквізиту і люди за сценою. Фоторепортаж із закулісся волинського драмтеатру

Паралельно відвідувачі могли скористатися комплектом віртуальної реальності й здійснити віртуальний тур Національним музеєм декоративного мистецтва України у Києві. Це можливість побачити ширшу музейну збірку – зокрема те, що через безпекові обмеження сьогодні фізично не привозять на виставки. Окремий простір зробили для дітей. Там були олівці, розмальовки й пазли за мотивами робіт Примаченко. Поки дорослі розглядали оригінали або приміряли VR-гарнітуру, діти збирали її фантастичних персонажів із фрагментів і розфарбовували їх. Тут можна розгледіти паралель з долею художниці. Чи не усе життя вона збирала фантастичний світ? Чи не намагалася вона зі шматочків похмурої реальності скласти щось химерне, жартівливо-страшне, але добре всередині? Щось своє! Так поступово і виник світ Марії Примаченко – народжений у Болотні, перенесений на папір і картон, збережений у музейних фондах. І найцікавіше, що цей світ не є незмінним. Він не розчинився у небутті після завершення земного життя мисткині. Тепер частина його опинилася на стінах музею в Луцьку, інша рухається на екрані, ще одна відкривається через окуляри віртуальної реальності. І якщо космогонія – це історія про народження світу, то світ Марії Примаченко, схоже, досі не завершений.

Олександр ДУРМАНЕНКО