У лісі між селами Кузьмин та Остапківці на Хмельниччині ховається пам’ятка, яка вже понад століття привертає увагу істориків і краєзнавців. Давнє городище відоме одразу під кількома назвами — Остапківецьке, Кузьминське та городище «Камлай».
Минулого року його обстежили представники команди «Україна Інкогніта» спільно з фахівцями Відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради.
Чому ж одне городище має стільки назв і які таємниці воно приховує, розповідає історик та краєзнавець Дмитро Полюхович.
Вперше городище науково описав історик і краєзнавець Юхим Сіцінський у праці «Археологическая карта Подольской губерніи» (1901). Він зазначав, що укріплення розташоване на правому березі річки Смотрич, має овальну форму, оточене потужними земляними валами та глибокими ровами, а його площа становить близько десятини.
«На правомъ берегу р. Смотрича, въ мѣстности, называемой Камлай, въ лѣсу находится городище, называемое народомъ Замчысько. Помещается оно на холме, имѣетъ овальную форму, окружено громаднымъ валомъ и занимаетъ около десятины пространства. По склонамъ холма съ двухъ противоположныхъ сторонъ городища находятся два очень глубокіе рва, идущіе параллельно валу: одинъ глубиною почти въ десять саженъ, а другой, находящійся у самаго подножія холма, глубже перваго. По бокамъ горы видна дорога, которая вела на верхъ. Городище покрыто густымъ лѣсомъ. Народъ говоритъ, что здѣсь жилъ какой-то народъ, который за грѣхи провалился въ землю со всеми постройками. Здѣсь, говорятъ, на Пасху слышенъ подземный звонъ колоколовъ. По народному сказанію, въ этомъ городище скрыто много бочекъ золота и оружія».
Остапківське (Кузьминське) городище датується XIII століттям. Воно розташоване на вершині високої гори — відгалуження Товтрського кряжу — й домінує над долиною Смотрича. Місце було надзвичайно вигідним для оборони: круті схили, заболочена заплава річки зі сходу та система багаторядних укріплень.
Центральна частина городища має овальну форму. Периметр валів сягає 295 метрів, більша вісь — 108 метрів, менша — 80. Висота валу разом із ровом — близько 15 метрів. За 50–80 метрів від основного периметру простежується друга лінія укріплень заввишки до 4 метрів, а подекуди — й третя лінія валів.
Тобто перед нами не просто укріплений пагорб, а складна система оборони, пристосована до особливостей рельєфу.
Через городище проходив давній «Соляний шлях», який з’єднував солеварні Галичини з Київщиною та іншими землями Русі. Залога цього замку, з одного боку, охороняла від розбійників велику ділянку важливого та жвавого шляху, з іншого – могла брати мито за проїзд. Крім того, мандрівники зупинялися на ночівлю під захистом його стін і валів. Що теж чогось коштувало.
Вигідне місце «при дорозі» зіграло з мешканцями поселення злий жарт.
Укріплення було знищене у XIII столітті. Хто саме зруйнував городище, достеменно невідомо. За припущеннями археологів, це могли бути війська князя Данила Галицького під час походів на Болохівську землю або ординські загони. Значну частину археологічних свідчень було втрачено через діяльність «чорних копачів», які у 1990–2000-х роках масово вивозили металеві знахідки, зокрема вістря стріл.
Про жорстокий бій і наступну пожежу у городищі засвідчила і специфічна «палена» земля та товстий шар вугілля від згорілого дерева, що добре проглядався чи не у всіх глибоких ямах, залишених «чорними копачами».
Нині можна стверджувати лише одне – поселення знищили та розграбували внаслідок бойових дій.
Окрім історичних фактів, городище оповите численними легендами. Серед них — про церкву, що пішла під землю, підземний дзвін на Великдень, а також про проклятий скарб. Інші пов’язані з місцевими топонімами Камлай та Кандюкщина, які в народних переказах пояснюють перебуванням тут «турецьких ханів».
Існує навіть цілий місцевий епос про міфічних турецьких ханів Камлая та Хана-Дюка. Якщо переказати коротко, то сюжет абсолютно класичний для подібних історій:
Хан Дюк і хан Камлай після підкорення турками Поділля облаштували собі замок. Хтиві турки (за іншою версією, татари) не лише грабували й нищили нещасних подолян, але забирали собі на розвагу всіх гарних дівчат, яких по тому жорстоко вбивали. Врешті викрали наречену місцевого коваля Остапа (звідси, до речі, й назва села Остапківці). Коваль такої наруги не стерпів, накував зброї, зібрав ватагу місцевих хлопів, повбивав нахаб і зруйнував замок. Наречену Остап, як і має бути, врятував і жили вони довго та щасливо…
Водночас документальні джерела ХІХ століття свідчать, що назви місцевих топонімів походять від імен місцевих орендарів млинів. Зокрема, в інвентарному опису маєтку в селі Остапківці від 1811 року читаємо: «В имении есть две водяные мукомельницы, одна из коих находится в аренде крестьянина Павла Камлая»…
Ще одна гіпотеза, пов’язана з городищем, стосується діяльності містика та шляхтича Тадея Грабянки — власника цих земель у XVIII столітті та одного з очільників таємного товариства ілюмінатів. За припущеннями дослідників, ритуали посвяти могли відбуватися на одному з навколишніх пагорбів, зокрема й на території давнього укріплення. Втім, ці твердження не мають археологічного підтвердження й залишаються гіпотезами.
Однією з найцікавіших знахідок, пов’язаних із городищем поблизу Кузьмина, став фрагмент керамічного горщика з гончарним клеймом у вигляді тризуба.
Знахідка поповнила колекцію відомих варіантів цього символу ще одним, можливо, раніше невідомим зразком.
Для дослідників подібні предмети можуть бути значно ціннішими за легендарні бочки золота. Кераміка, клейма та інші археологічні матеріали дозволяють досліджувати побут, ремесла, торговельні зв’язки та культурне середовище людей, які жили на цій території століття тому.
Саме тому давнє городище між Кузьмином та Остапківцями залишається важливим об’єктом для подальших досліджень.
Його земляні вали досі зберігають сліди середньовічного укріплення, а місцеві легенди — пам’ять про те, як люди протягом поколінь намагалися пояснити незвичайне місце.
Можливо, справжні «скарби» Камлаю ще належить знайти — але не обов’язково в золоті. Найціннішими можуть виявитися відповіді на питання про те, хто збудував цю фортецю, кого вона захищала, якими шляхами тут рухалися купці та що стало причиною її загибелі.