Тайвань перестає бути козирем США: чому це тривожить Україну

Після візиту Дональда Трампа до Пекіна у Вашингтоні заговорили про можливу зміну балансу сил навколо Тайваню. Паралельно США намагаються перенести виробництво критично важливих чіпів із Тайваню на свою територію.

Чи міг Трамп здати Тайвань?

Як повідомляє Axios, частина радників президента США Дональда Трампа після його переговорів із лідером КНР Сі Цзіньпіном серйозно побоюється, що Китай може спробувати втілити силовий сценарій щодо Тайваню вже протягом найближчих п’яти років.

За даними видання, під час закритих перемовин тайванське питання було одним із центральних, а сам Сі фактично дав зрозуміти: Пекін більше не розглядає себе як державу, що наздоганяє США, а розцінює, як рівного геополітичного гравця, для котрого Тайвань - це Китай.

Між тим після повернення з КНР Трамп зробив кілька заяв, що викликали тривогу не лише на Тайвані, а й серед американських союзників у Азії.

Зокрема, він назвав майбутній пакет американської військової допомоги Тайваню "переговорним козирем" у діалозі з Китаєм. Також Трамп фактично уникнув чіткої відповіді на питання, чи готові США захищати Тайвань у випадку вторгнення.

Нагадаємо, минулого тижня він повідомив, що ще не ухвалив рішення щодо погодження нового пакета зброї для Тайваню на суму 14 мільярдів доларів. При цьому минулого року адміністрація Трампа вже погодила рекордний пакет військової допомоги Тайваню на 11 мільярдів доларів. Але після зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном у Пекіні заявив, що питання продажу озброєнь залежатиме від подальших відносин із Китаєм.

"Я ще цього не схвалив. Подивимося, що буде далі. Можу погодити, а можу й ні. Це дуже хороший переговорний козир для нас", - сказав Трамп в інтерв’ю Fox News.

Саме після цих його слів у медіа та експертному середовищі почали активно говорити про ризик здачі Тайваню - тобто сценарію, за якого Вашингтон може спробувати домовитися з Пекіном шляхом поступок у тайванському питанні в обмін на економічну чи геополітичну деескалацію.

Й ці заяви викликали велику хвилю дискусій у США, бо критики вважають, що обговорення поставок зброї Тайваню з Пекіном може суперечити американським зобов’язанням перед островом.

Втім торговий представник США Джеймісон Грір майже миттєво запевнив, що Вашингтон не змінював своєї політики щодо Тайваню. За його словами, адміністрація США продовжує дотримуватися чинного курсу відносно Тайваню, а головною метою Білого дому є збереження стабільності у відносинах між США та Китаєм.

"Немає жодних змін у політиці США щодо Тайваню", - заявив Грір в етері програми ABC This Week.

Разом із тим Грір наголосив, що Китай регулярно піднімає тему Тайваню у двосторонніх контактах зі США, тому Вашингтон змушений враховувати це у дипломатичних переговорах.

Тим часом і спікер Палати представників Майк Джонсон теж запевняв, що Конгрес і надалі підтримуватиме Тайвань.

"Китай не може просто прийти й захопити цю територію. Ми будемо твердо стояти на цій позиції", - підкреслив Джонсон.

Таким чином, формально адміністрація США не змінила політику стратегічної невизначеності щодо Тайваню, а держсекретар Марко Рубіо також окремо підтвердив його підтримку.

Однак риторика Трампа продемонструвала значно більш "транзакційний" підхід до безпеки острова.

У кого проблема "на олівці"

Втім очевидна різновекторність цих заяв нині вже нікого не дивує. Бо таке "многоголосся" помалу стає світовим дипломатичним трендом.  

Зрозуміло, що головною причиною, чому Тайвань залишається критично важливим для США,  є напівпровідники: тайванська компанія TSMC виробляє більшість найсучасніших чіпів у світі, без котрих неможливі розвиток штучного інтелекту, військових технологій, дата-центрів, автомобільної промисловості та сучасної електроніки.

Й у Вашингтоні дедалі більше побоюються, що у разі китайської операції проти Тайваню США можуть втратити доступ до критичної технологічної інфраструктури.

Саме тому Сполучені Штати вже кілька років намагаються перенести частину виробництва чіпів на свою територію. Найбільший проєкт - будівництво масштабного комплексу TSMC в Аризоні (загальна вартість його оцінюється приблизно у 165 млрд доларів). Вашингтон дуже прагне, аби значна частина передового виробництва була локалізована у США.

Втім реалізація цього плану стикається з низкою проблем. Тайванська влада прямо заявляє, що перенести 40% передових потужностей до США неможливо, оскільки весь напівпровідниковий кластер тут створювався десятиліттями й не може бути швидко відтворений в іншій країні. Крім того, США стикаються з дефіцитом інженерів, високою вартістю виробництва та складністю побудови повного ланцюга постачання.

Проте і з загрозливими планами КНР щодо Тайваню може бути все далеко "не так однозначно", зауважила публіцист Лариса Волошина

"Я не певна, що Китай, якщо він полізе на Тайвань, не встрягне в таку ж історію, як Трамп в Ірані або Путін в Україні. Бо насправді, як показала практика, ми бачили китайську зброю. Китай же постачав зброю до Венесуели і до Ірану, протиповітряну оборону. І якось не дуже. Тобто цілком можливо, що китайська міць - це міф, тому що вони роблять величезну кількість кораблів, але якість не дуже", - наголосила вона на своєму YouTube-каналі.

Важливо також розуміти, що "Тайвань не сам по собі", додає Волошина. Мова, звичайно, про те, що США, Велика Британія, Австралія, Нова Зеландія та Японія об’єдналися в неформальну групу Partners in the Blue Pacific (PBP), аби допомогти тихоокеанським острівним державам протистояти Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Водночас і для України тайванське питання має прямий стратегічний вимір. По-перше, у випадку великої кризи навколо Тайваню увага США та НАТО може частково переключитися з Європи на Індо-Тихоокеанський регіон.

По-друге, Росія уважно стежить за реакцією Заходу на дії Китаю: слабка реакція Вашингтону щодо Тайваню може стати сигналом для Кремля про можливість подальшої ескалації в Україні.

По-третє, війна навколо Тайваню здатна спричинити глобальний дефіцит чіпів, що вдарить по виробництву озброєння, автомобілів, дронів та електроніки в усьому світі, і в Україні також.

Тож сьогодні Тайвань безперечно є одним із ключових вузлів глобального суперництва між США і Китаєм так само, як і Україна стала центральним фронтом протистояння Заходу та РФ. І саме тому будь-які натяки Вашингтону на готовність до компромісів із Пекіном уважно аналізують не лише в Тайбеї, а й у Києві.

Ірина Носальська