"Те, що вчора було фантастикою, вже збиває дрони": у Nemesis розповіли про лазерну зброю

— Насправді зараз війна настільки стрімко змінюється, що ті засоби, які базово контрактуються державою, достатньо швидко застарівають. Є постійні виклики, які вимагають від нас адаптації до ситуації на полі бою. Приблизно рік тому було офіційно ухвалене рішення створити напрямок розвитку та інновацій. Спочатку з'явилося відділення розвитку та інновацій, а зараз уже є окремий заступник командира бригади. Формально моя посада називається просто заступник командира, але всі знають мене саме як заступника з розвитку та інновацій. Ми займаємося тим, що адаптуємо наявні засоби, спільно з виробниками розробляємо нові рішення, формуємо технічні завдання для їх удосконалення. Ми завжди дивимося наперед і намагаємося зрозуміти, що буде актуальним через кілька місяців чи навіть пів року.

— Це переважно власні ідеї ваших інженерів чи відповідь на запити військових, які кажуть: «Нам потрібно ось це, причому ще вчора»?

— Насправді це дуже багатошаровий процес. У будь-якому випадку є замовник — це наші батальйони, наші військовослужбовці. Саме вони формують запити щодо того, що потрібно покращити і які зараз існують виклики. Але є й інший напрямок — ми самі аналізуємо ситуацію і дивимося в майбутнє. Є технології, на які ще навіть немає запиту. Як кажуть, пропозиція породжує попит. Ми іноді приносимо рішення, які для когось ще вчора здавалися футуризмом. Люди просто ще не уявляли, що так можна.

— Наскільки швидко відбувається шлях від появи ідеї до її використання на фронті? Це дні, тижні чи місяці?

— Тут немає універсальної відповіді. Все залежить від складності технології. Якщо говорити про щось масштабне, як, наприклад, створення балістичних рішень, то це точно не робиться за три дні. Якщо ж мова про невеликі вдосконалення, то від ідеї до перших прототипів може пройти буквально кілька днів. У середньому ж цикл реалізації одного проєкту займає приблизно від двох тижнів до місяця.

— Але противник теж адаптується. Наскільки швидко росіяни знаходять протидію вашим новим рішенням?

— Ми спеціально такої статистики не ведемо, але за моїми власними спостереженнями після того, як ми починаємо системно застосовувати якусь нову технологію, проходить приблизно від трьох місяців до пів року. Спочатку вони намагаються зрозуміти, чи це поодинокий випадок, чи новий системний підхід. Потім інформація доходить до центрів ухвалення рішень, після цього ухвалюються відповідні рішення, запускається розробка засобів протидії, яка також займає від двох тижнів до місяця. Саме тому ефективне технологічне рішення має своє «вікно можливостей», коли його потрібно максимально швидко інтегрувати й використовувати.

— І ваш підрозділ Nemesis якраз робить це дуже успішно. Ви спеціалізуєтеся на далекобійній розвідці, знищенні ворожої техніки, логістики, інфраструктури, зокрема в межах кампанії «Кримський рубильник». Поділіться останніми здобутками, якщо про це вже можна говорити.

— Усе, що можна говорити публічно, вже озвучує наш командувач Мадяр. Він щодня публікує звіти про ті результати, які можна демонструвати. Із останнього, думаю, багато хто звернув увагу на відео з тимчасово окупованих територій і вже безпосередньо з території Російської Федерації — Краснодарського краю, Єйська та інших районів. Раніше таких відеопідтверджень не було, а тепер вони вже є.

— Перед ефіром ви казали, що хотіли б згадати ще одну цікаву історію.

— Так. Зараз уже стала публічною інформація про операцію «Ашан». Саме вона почала готуватися приблизно рік тому. Це якраз збіглося з моїм приходом на цей напрямок, і ми брали участь у її підготовці. Для мене це один із найуспішніших кейсів, про який уже можна говорити. На жаль, далеко не всі операції можна коментувати одразу. Для розуміння: це була перша операція, під час якої класичні великі коптери, так звані «Баби Яги», мали працювати на дуже великій глибині. На момент початку підготовки успішно долітало лише близько 30% бортів. Причиною були придушення Starlink, спуфінг та інші засоби протидії. Завдяки рішенням нашої команди — саме команди, тому що одна людина нічого не вирішує, армія працює як єдиний механізм — ми змогли досягти результату, коли понад 90% бортів успішно долітали до своїх цілей. Я вважаю, що це один із наших найуспішніших прикладів.

— Якщо говорити про сучасні військові технології загалом: що сьогодні вже є в українському війську такого, що для пересічної людини ще донедавна виглядало як наукова фантастика?

— Якщо вже згадувати фантастику, то для мене це, безумовно, лазери. Те, що в дитинстві здавалося сюжетом зі «Зоряних війн», сьогодні вже реально працює на війні. Лазерні системи вже здатні збивати дрони. Наприклад, ураження FPV-дрона лазером на дистанції близько кілометра — це вже не фантастика. Звісно, поки що це не масове явище, але такі системи вже перебувають на бойовому чергуванні.

— Тобто проти FPV-дронів рішення вже є. А що із «Шахедами»?

— З «Шахедами» ситуація дещо інша. Для тих лазерів, які існують зараз, є певні обмеження щодо боротьби саме з такими цілями. Наразі значно ефективніше працюють дрони-перехоплювачі. Їхня перевага — велика дальність застосування. Якщо лазерні комплекси можуть захищати конкретний об'єкт інфраструктури, то перехоплювачі працюють у радіусі понад 20 кілометрів. Це принципово ефективніше. Я думаю, що в майбутньому лазери та різноманітні автоматизовані турелі стануть штатними засобами захисту інфраструктури. Вони ставатимуть меншими, швидшими, ефективнішими, і цілком можливо, що одного дня стоятимуть мало не на кожному пікапі.

— Але це, мабуть, дуже дорого?

— Війна взагалі — це дуже дорого. Якби не війна, ми могли б розбудовувати Україну та допомагати розвиватися сусіднім територіям. Але сьогодні виклики такі, що ми маємо перемогти. І за ціною цієї перемоги ми не постоїмо.

— Одне із ваших завдань — створення власного центру військових розробок. Наскільки я розумію, він зараз перебуває на етапі формування?

— Ми постійно зростаємо. Спочатку були батальйоном, потім полком, зараз уже бригада. Відповідно, постійно розширюємося і потребуємо нових людей. Щодо напрямку розвитку та інновацій — зараз ми його масштабовуємо та систематизуємо. Хочемо створити повний цикл: від появи ідеї до розробки, виготовлення прототипу та його перших бойових випробувань. Ми навіть формуємо власні екіпажі, які проводитимуть первинні бойові тести. Тобто весь цикл — від задуму до перевірки в бою — має працювати всередині однієї бригади.

— Яка інновація за останній рік найбільше вас здивувала?

— Якщо чесно, мене вже важко чимось здивувати. Я майже п'ять років в армії. Але та інновація, яка справді мене вразила й уже демонструє хороший результат, — про неї я, на жаль, зараз не можу говорити в прямому ефірі. Скажімо так: будемо вважати, що ми зробили якусь «центрифугу, яка щось там збагачує». Якщо нас зараз слухає ворог — нехай трохи понервує.

— Ваш позивний Балістика — це історія з цивільного життя чи вже армійська?

— Це історія ще з мирного життя. Коли я прийшов до війська 24 лютого 2022 року, то взяв собі простий позивний — Сашко. Але дуже швидко всі дізналися, що я є власником бренду Балістика, який виробляє військове спорядження. Тож мене досить швидко почали називати саме Балістикою. Зараз у війську мене всі знають саме під цим позивним.