Про це розповів голова громади Михайло Тетенев

– Цього тижня я повернувся з Італії. З міста, яке з власного досвіду знає, що таке коли земля йде з-під ніг та як втратити все за одну мить – Джемони дель Фріулі.

6 травня 1976 року тут стався один з найруйнівніших землетрусів в історії сучасної Італії. За 59 секунд – майже тисяча жертв. Лише в Джемоні загинуло близько 400 людей. Але Фріулі відбудувалося. І стало прикладом для всієї Європи.

Я мав честь бути там – на запрошення мера Roberto Revelant – щоб взяти участь у заходах, присвячених 50-річчю трагедії та відбудови міста.

3 травня – урочиста Свята Меса в казармі «Гої-Пантаналі» під проводом кардинала Маттео Зуппі, президента Конференції єпископів Італії. Тисячі людей зібралися разом, аби вшанувати пам’ять загиблих та помолитися за мир.

6 травня – головний день пам’яті. Місто, огорнуте італійськими прапорами. Урочисті церемонії, покладання вінків, надзвичайне засідання Регіональної ради за участю Президента Італії Серджо Маттарелли та Прем’єр-міністра Джорджі Мелоні.

Увечері – Свята Меса в Соборі Джемони. Під час меси особливо запам’яталися слова священника, який пережив землетрус 1976 року і бачив трагедію на власні очі. Він сказав:

«Трагедія завжди оголює правду. За одну мить зникають статуси, посади, плани. І тоді людина раптом відкриває власну крихкість. Але у найтемніші моменти завжди знаходилися ті, хто не тікав. Ті, хто просто був поруч. Інколи найбільшою допомогою було не обладнання й не накази – а слово. Присутність. Людське тепло.

Після трагедії люди зрозуміли просту істину: ніхто не виживає сам.

Громада – це не будівлі і не дороги. Громада – це люди, які в критичний момент залишаються разом.

Ми можемо втратити будівлі. Можемо втратити комфорт. Але поки люди здатні підтримувати одне одного – громада житиме. І саме це є нашою справжньою перемогою».

А наприкінці меси прозвучало: “Scambiatevi un segno di pace” – «Передайте один одному знак миру».

Священник вимовив ці слова – і люди повернулися одне до одного. Потиснули руки. Подивилися в очі. Знайомі та незнайомі люди. Різні мови. Різні країни. І одне слово на всіх: “Pace”. Мир.

Я подумав тоді: ось це і є справжня сила громади – не у документах чи кордонах. Вона – у людях, які не залишають одне одного наодинці з бідою.

7 травня, перед від’їздом, у казармі «Гої-Пантаналі» відбувся безкоштовний концерт просто неба Андреа Бочеллі для 16 тисяч глядачів –  у місті, де проживає трохи більше десяти тисяч мешканців. Maestro сказав зі сцени: «Це данина поваги тим, хто з наступного дня після трагедії почав будувати нове життя.» Таке не забувається.

Та найголовніше для Теофіпольської громади – це новий етап міжнародного партнерства.

Ще 11 липня 2025 року під час Ukraine Recovery Conference у Римі ми разом із мером Roberto Revelant підписали Меморандум про наміри щодо співпраці між Теофіполем та Gemona del Friuli.

Майже десять місяців тривали погодження, юридична робота та координація на рівні міністерств і муніципалітетів двох держав.

І вже 7 травня 2026 року в кабінеті мера Джемони ми офіційно підписали повноцінну Угоду про партнерство між нашими громадами.

Це вже не просто наміри. Це – конкретні зобов’язання:

  • Можливість спільно реалізовувати міжнародні проєкти та залучати грантові кошти ЄС.
  • Обмінюватися досвідом у сфері відбудови, цифровізації та соціальних послуг.
  • Розвивати культурні, освітні та людські зв’язки між громадами.
  • Робити євроінтеграцію України реальною – через конкретну щоденну співпрацю.

Від Теофіпольської громади я передав меру Roberto Revelant символічні подарунки: український вишитий рушник, тарілку з петриківським розписом та гільзу від наших військових із викарбуваними словами:

«Україна не прагне чужого,
Україна боронить своє,
і щовечора молиться Богу,
і щоранку у Вірі встає.»

Щиро вдячний Roberto Revelant – за запрошення, підтримку, відкритість до співпраці та щире ставлення до України й нашої громади.

Джемона свого часу відродилася після катастрофи. Теофіполь сьогодні будує майбутнє в умовах війни.

І саме тому нам є що сказати один одному.