Тернопільський рокер і військовий Руслан Гірчак став героєм документальної стрічки «Настане день»

Фронтмен рок-гурту «Новимний Кудень» та нинішній військовослужбовець 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Руслан Гірчак із Тернополя став одним із головних героїв документальної стрічки «Настане день», яку зняла режисерка Катерина Стрельченко з Дніпра. Прем’єрний показ фільму запланований на 12 листопада. Про свій шлях у музиці, службу під час війни та труднощі під час зйомок захисник розповів в Суспільне.

Музичне коріння та творчий шлях до ЗСУ

За словами Руслана, він народився та виріс на Галичині, де з ранніх років слухав вінілові платівки з дідусевої колекції. Музыка завжди супроводжувала його життя. До мобілізації він займався скульптурою, створював барельєфи, оздоблював інтер’єри та малював портрети на замовлення. Крім того, перед тим як стати до лав ЗСУ, протягом п’яти років працював на виробництві акустичних систем та займався прокатом сценічного обладнання для різноманітних заходів.

«У дитинстві слухав колекцію вінілових платівок діда Андрія, де були і „Смерічка“, і „Кобза“, і „Ватра“ з „Медоборами“, велика збірка Соломії Крушельницької та товстий бокс-сет із троїстою музикою усіх регіонів України. Те все постійно грало в хаті чи на подвір’ї, коли сім’я працювала вдома по господарству, а я малий грався неподалік на пасовищі чи у лісі. Школярем чи студентом, коли приїздив із Тернополя у село до бабці з дідом, мене завжди тягнуло до того програвача і тумби з платівками. Потім я вже сам почав колекціонувати касети та компакт-диски з музикою, яка подобалась»

Починаючи з дев’ятого класу, Руслан серйозно захопився важкою музикою у стилі hard rock та heavy metal, через що почав вважати себе «металюгою». Згодом він почав складати власні пісні та долучатися до різних рок- і метал-колективів.

«Можна виділити Red Line та Outnumber з 2006 та 2010 роками заснування відповідно. Ну а далі був „Новимний Кудень“. Він і зараз є. Його статус — „активні“, попри війну і те, що всі учасники служать у різних підрозділах ЗСУ. Ми з „куднями“ маємо в доробку альбом 2017-го року, шотплей 2019-го, та кілька синглів 2015 — 2025 років»

Служба на Куп'янському напрямку та позивний Могавк

До лав української армії Руслан Гірчак мобілізувався 16 березня 2023 року після отримання повістки та прибуття до терцентру комплектування. Увесь час його служба проходила на Куп’янському напрямку, оскільки після звільнення Харківської області восени 2022 року 14 ОМБр залишається виконувати бойові завдання на цій ділянці фронту.

«Спочатку я був піхотинцем у механізованій роті, тепер служу діловодом у роті БпАК. Мій позивний Могавк ще з Революції Гідності. Коли я знайшов Правий Сектор і попросився до них, мене писар запитав: „Як будеш називатися? Придумай собі псевдо“. У мене тоді голова була поголена накшталт як це робили могавки, одні із союзу п’яти племен ірокезів. Я тоді якраз читав твори Купера про ту сторінку історії Північної Америки, і мені подобались могавки»

Творчість на війні та створення саундтреку

За словами бійця, навіть перебуваючи на передовій, йому вдавалось щось придумувати та наспівувати. Проте після переходу на посаду діловода часу на творчість стало значно менше, хоча творчі процеси у свідомості не припиняються.

«Попри все у голові знаходяться вільні „соти“, де відбуваються творчі процеси… Пісні не змінились. Я й до війни писав на гостросоціальну, історичну, патріотичну тему, а також інтимну лірику. І зараз те саме. Просто пишеться набагато менше. Багато нереалізованого матеріалу ще із довоєнних часів. На це потрібен час і бути вдома, у студії, зі своїми хлопцями. У нас незабаром буде прем’єра нової пісні, студійна робота над якою триває ще з початку 2023-го року… На війні, звісно, можна писати. Але записати — це вже інше питання, особливо, коли ти не „one man project“, а учасник гурту»

Пропозицію взяти участь у зйомках документальної стрічки дніпровської режисерки Катерини Стрельченко Руслан отримав влітку 2025 року, коли проєкт перебував ще на стадії ідеї. У той період його підрозділ виконував бойові задачі на лівому березі Осколу в Куп’янську-Вузловому.

«Я сказав, що це божевілля і не уявляється можливим. Кожен переїзд переправами через річку — небезпека для життя навіть військових з чітким бойовим завданням. А тут знімальна група. Я сказав їм: „Ну ви взагалі нормальні?!“ Вислухавши всі мої контраргументи, Катя сказала: „Ми це зробимо. Просто бережи себе і чекай“. І треба віддати належне її впертості — таки було зроблено»

Окрім участі у фільмі, перед Русланом та іншим героєм стрічки — військовим і репером Вадимом — постало завдання створити спільну композицію, яка стала саундтреком до фільму.

«Безсумнівно, це був виклик, адже ми з Вадимом представляємо абсолютно різні музичні жанри. Але нам допомагала ідеологічна близькість, бо коли репер і рокер опиняються пліч-о-пліч супроти ворога, що прийшов на нашу землю, їм обом спільно є що сказати. Власне, цією ідеєю і зшита ця пісня „Гітара і ґвер“: ти творець, покликаний Всесвітом творити, у тебе завжди на плечі „гітара“, у кожного своя власна філософія, але ти також — українець, а отже — воїн стіни, бо раз чи два у століття із тієї сторони суне орда і несе із собою руйнування. Тому на інше плече ти одягаєш зброю і йдеш до своїх братів, щоб стояти щитом на своїй землі. Заради того, щоб колись знову творити під мирним небом. І ти твориш Новий День для тих, хто в тилу чекає і молиться за тебе»