Тимчасова непридатність і невручена повістка не врятували чоловіка від штрафу ТЦК: як електронний підпис став доказом у суді

Індустріальний районний суд міста Дніпра розглянув справу за позовом військовозобов’язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про скасування штрафу в розмірі 17 000 гривень за неявку за повісткою. Чоловік посилався на тимчасову непридатність до військової служби, проходження лікування та неотримання повістки, а також заперечував подання заяви про визнання порушення через «Резерв+», однак суд не знайшов підстав для скасування постанови ТЦК.

Суть справи

У серпні 2026 року військовозобов’язаний звернувся до суду з позовом про скасування постанови ТЦК та СП від 11 серпня 2026 року, якою його притягнули до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та наклали штраф у розмірі 17 000 гривень.

Позивач просив скасувати постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути з відповідача судові витрати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, чоловік зазначав, що перебуває на військовому обліку та своєчасно уточнив військово-облікові дані. Крім того, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 15 травня 2026 року його визнали тимчасово непридатним до військової служби до 13 липня 2026 року. Також він повідомляв про проходження стаціонарного лікування.

За твердженням позивача, жодних повісток або поштових повідомлень він не отримував, тому про необхідність прибуття до ТЦК та СП не знав.

Окремо чоловік заперечував факт подання заяви про визнання адміністративного правопорушення. Він наполягав, що не підписував такого документа та не направляв його до територіального центру комплектування.

Також позивач вказував на недоліки постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. На його думку, документ не містив часу й місця вчинення правопорушення, посади, звання, імені та прізвища особи, яка винесла постанову, а також її підпису.

Крім того, чоловік стверджував, що його не повідомили про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим порушили право на захист. Ще одним аргументом стало нібито закінчення строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП.

ТЦК та СП заперечував проти задоволення позову.

За інформацією відповідача, 15 червня 2026 року на адресу військовозобов’язаного поштою направили повістку з викликом до ТЦК та СП для уточнення даних. Проте 18 червня, на яке було призначено явку, чоловік не прибув та не повідомив про причини неприбуття.

При цьому ТЦК посилався на пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів №560, який визначає порядок підтвердження оповіщення військовозобов’язаних.

Крім того, відповідач повідомив, що 10 серпня 2026 року о 14:41 через застосунок «Резерв+» від імені позивача надійшла заява про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з порушенням правил військового обліку.

За твердженням ТЦК, заяву було засвідчено кваліфікованим електронним підписом, що підтверджувалося документом, сформованим у системі «Оберіг».

Саме на підставі цієї заяви 11 серпня 2026 року виконувач обов’язків начальника ТЦК та СП виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень за неприбуття за викликом у строк і місце, зазначені в повістці.

На підтвердження своєї позиції відповідач надав суду копію повістки та докази її направлення.

Позиція та висновки суду

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач перебуває на військовому обліку та має статус військовозобов’язаного. Відповідно до довідки ВЛК від 15 травня 2026 року він був тимчасово непридатним до військової служби до 13 липня 2026 року.

Водночас суд підтвердив, що 15 червня 2026 року ТЦК направив чоловікові повістку для уточнення даних, однак у визначений день він не з’явився та не повідомив про поважні причини неприбуття.

Суд нагадав, що відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов’язані прибувати за викликом територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені строк і місце.

Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб’єкта владних повноважень покладається обов’язок довести правомірність свого рішення.

Чому суд визнав належним оповіщення за повісткою, яку повернула пошта

Оцінюючи доводи чоловіка про неотримання повістки, суд звернувся до пункту 41 Порядку №560.

Згідно з цими положеннями, належним підтвердженням оповіщення військовозобов’язаного у разі надсилання повістки поштою є, зокрема, день отримання поштового відправлення, підтверджений інформацією поштового оператора, або день проставлення відмітки про відмову від отримання.

Також належним підтвердженням оповіщення може бути відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, повідомленою нею ТЦК та СП, а якщо такої адреси немає — за адресою задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

Суд встановив, що повістку направили саме за адресою проживання чоловіка, яку він зазначив у військово-обліковому документі та позовній заяві.

Поштове відправлення повернулося через відсутність адресата. Цю обставину підтверджували відомості про відстеження відправлення на сайті Укрпошти.

За таких обставин суд дійшов висновку, що військовозобов’язаного було належним чином повідомлено про виклик до ТЦК та СП, а його твердження про необізнаність спростовуються матеріалами справи.

Суд наголосив, що позивач був зобов’язаний забезпечити отримання кореспонденції за своєю адресою, а ризик її неотримання з власних причин покладається на нього.

Доводи чоловіка про те, що він уже уточнив свої персональні дані, а тому не мав потреби повторно з’являтися до ТЦК, суд визнав суб’єктивною оцінкою позивача, яка не звільняє від виконання законної вимоги уповноваженого органу.

Чому тимчасова непридатність та стаціонарне лікування не стали підставою для скасування штрафу

Окремо суд перевірив аргументи позивача щодо стану здоров’я та перебування на стаціонарному лікуванні.

Чоловік посилався на госпіталізації в лютому, березні, квітні та липні 2026 року. Проте суд встановив, що зазначені періоди лікування не охоплювали 18 червня 2026 року — дату, на яку його викликали до ТЦК та СП для уточнення даних.

Зокрема, чоловік перебував на стаціонарному лікуванні з 16 до 25 лютого, з 13 до 19 березня, з 17 до 30 квітня та з 9 до 22 липня 2026 року.

Водночас доказів перебування на лікарняному саме 18 червня 2026 року позивач не надав.

Суд також не отримав підтверджень того, що в день призначеної явки чоловік перебував у закладі охорони здоров’я або з інших поважних причин не міг прибути до територіального центру комплектування.

Не було надано й доказів повідомлення ТЦК та СП про відповідні причини неприбуття.

Отже, попри наявність довідки ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби та підтверджені періоди стаціонарного лікування, суд не встановив обставин, які б підтверджували поважність причин неявки за повісткою саме 18 червня.

Як електронний підпис у «Резерв+» вплинув на висновки суду

Окремим предметом судової оцінки стала заява про визнання адміністративного правопорушення, яка надійшла через електронний кабінет військовозобов’язаного.

Суд зазначив, що відповідно до статті 258 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 КУпАП, протокол не складається, якщо особа подала відповідну заяву, в якій не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У таких випадках уповноважені посадові особи після отримання відповідної заяви можуть винести постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.

У матеріалах справи містилася заява, сформована системою «Оберіг», із відміткою про накладення кваліфікованого електронного підпису 10 серпня 2026 року о 14:41.

Суд врахував, що відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис прирівнюється до власноручного.

Позивач заперечував подання цієї заяви, однак суд встановив, що такі твердження не були підтверджені доказами.

Зокрема, чоловік не стверджував і не довів, що його електронний ключ або доступ до електронного кабінету були викрадені чи використані іншою особою.

Також він не звертався з відповідними повідомленнями до правоохоронних органів, надавача електронних довірчих послуг або ТЦК та СП.

Врахувавши ці обставини, суд дійшов висновку, що заяву було подано самим позивачем.

Відповідно, у ТЦК та СП були законні підстави винести постанову про адміністративне правопорушення без складення протоколу та без виклику чоловіка на розгляд справи.

Суд відхилив доводи про порушення статей 278 і 279 КУпАП та права на захист, оскільки позивач сам подав заяву про згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності.

За висновком суду, подання такої заяви означало добровільну відмову від участі в розгляді справи, що відповідало вимогам КУпАП.

Чи були порушення під час оформлення постанови ТЦК

Суд також перевірив відповідність оскаржуваної постанови вимогам статті 283 КУпАП.

У рішенні зазначено, що постанова містила відомості про орган, який її виніс, посаду та персональні дані посадової особи, інформацію про військовозобов’язаного, опис адміністративного правопорушення, відповідну норму КУпАП, а також вид і розмір адміністративного стягнення.

Правопорушення полягало в неприбутті до ТЦК та СП у строк і місце, визначені повісткою, з урахуванням обов’язків, передбачених статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, суд встановив, що постанову сформовано в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів і засвідчено у встановленому законодавством порядку.

Тому відсутність власноручного підпису посадової особи не є підставою для скасування постанови, оскільки документ сформований в електронній формі.

Щодо незазначення в тексті постанови дати та часу неприбуття суд дійшов висновку, що це не позбавило чоловіка можливості зрозуміти, у вчиненні якого правопорушення його обвинувачують.

Відтак такий недолік не визнано істотним порушенням, яке призвело до неправильного вирішення питання про адміністративну відповідальність.

Чи пропустив ТЦК строки накладення штрафу

Ще одним аргументом позивача було нібито порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Суд зазначив, що відповідно до частини дев’ятої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені статтями 210 та 210-1 КУпАП, вчинені в особливий період, може бути накладене протягом трьох місяців із дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня вчинення.

Оскаржувану постанову ТЦК та СП виніс 11 серпня 2026 року.

Суд встановив, що на момент її винесення строки, передбачені частиною дев’ятою статті 38 КУпАП, не сплинули. Зокрема, не закінчився і річний строк із дня вчинення правопорушення.

Отже, підстав для скасування постанови через порушення строків накладення адміністративного стягнення суд не встановив.

Рішення суду

За результатами розгляду справи № 202/8347/26 Індустріальний районний суд міста Дніпра дійшов висновку, що ТЦК та СП як суб’єкт владних повноважень довів правомірність оскаржуваної постанови.

Суд визнав, що її винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, а позовні вимоги військовозобов’язаного є необґрунтованими.

Рішенням від 8 жовтня 2026 року суд відмовив у задоволенні позову про скасування постанови щодо накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Судові витрати залишено за позивачем відповідно до частини першої статті 139 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів із дня його проголошення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.