У видавництві “Лабораторія” побачив світ історичний роман “Тінь Малої Ведмедиці”. Це дебютне видання нашої землячки Дарії Теплої, родом із Голованівська, яка з промо-кампанією своєї першої книги завітала і в Кропивницький. Модерувала зустріч, яка відбулась у книгарні “Є”, Олена Павленко, до розмови про етнографічні особливості краю запросили і співзасновницю ГО “Баба Єлька” Інну Данильченко.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Сімейна сага “Тінь Малої Ведмедиці” присвячена історії життя Веремія Сорайло, який з малого віку і до старечого проживає свої 80 з гаком років у часи найбільших історичних потрясінь. У нього за спиною – буремні події початку ХХ століття та сімейна історія, в якій чільне місце займає намагання українського народу вижити і дати продовження роду під час окупації (німецької, більшовицької, російської…). Останні роки життя Веремія припадають на роки повномасштабного вторгнення (він опиняється з вагітною онукою в окупованій Каховці).
Форма оповіді – від першої особи. Це викладені на папір спогади, закинутий на горище щоденник, випадково віднайдений онукою. Дія відбувається у вигаданому селі Мальованка Кіровоградської області, а події стосуються історії життя, точніше виживання Веремія Сорайла спочатку під час Другої світової війни, згодом у часи утвердження радянської влади, у тяжкі 90-ті.
Ще одним персонажем роману, крім родини Сорайлів та їхніх друзів і недругів, є така собі родинна тінь – спадок, що переходить від матері до дитини і здатна врятувати чи приховати від горя. Історія родинної тіні – це частина родинної історії, частина сюжету, пронизана магічним реалізмом.
Авторка Дарія тепла (Тепла – це псевдонім) називає свій дебютний твір степовим романом, а його персонажів степовими жінками та чоловіками.
“Читаючи відгуки до роману, я інколи зустрічаю думку, що в цій історії незрозуміло, хто важливіший – чоловіки чи жінки? Я з родини, в якій дуже багато чоловіків: у мене три брати і я старша сестра. Тож спостережень за чоловіками маю вдосталь. Поїздивши по Україні і по світу, я зрозуміла, що степові чоловіки трошки відрізняються від інших. Наші чоловіки мовчазні. Наприклад, аналізуючи поведінку свого дідуся, я помітила, що все, що йому потрібно було в житті, комунікувала бабуся. І коли вона померла, дідусь заговорив і у нас в родині сталось відкриття – хто цей чоловік? Мені стало цікаво для себе зрозуміти, якими вони були насправді – наші дідусі і бабусі. Як вони жили, як вони мислили і що спонукало їх стати мовчазними? – ділиться філософськими роздумами Дарія.
Кропивниччина проявляється в романі Дарії Теплої ненав’язливо і органічно. За словами авторки, поштовхом до написання роману стало її бажання представити рідний край у художній літературі, а ще – власна сімейна історія, деталі якої не було прийнято передавати з покоління в покоління.
Кілька років тому Дарія з братом та його дружиною приїхали до свого дідуся в гості у Голованівськ. Оскільки братова дружина ніколи не була в цих краях, родичі вирішили повозити її по району.
“І поки ми цим займались, ми з братом виявили, що в нас стільки цікавих особливостей, про які ми не говоримо навіть між собою, бо нібито все знаємо. Слово за слово і я поцікавилась у дідуся, чому він нічого нам не розповідав про своїх дідуся й бабусю? Він зреагував зі здивуванням. Виявилось, що ніхто про це не запитував.
На другий день ми з братом поїхали у село, звідки він родом – Мартинівку. Там ми знайшли нашу далеку родичку, яка на місцевому цвинтарі показала могили наших предків. Саме від неї я дізналась, що моїх прадідуся і прабабусю розкуркулили одним днем, вивезли із села і їхня доля невідома. А їхніх дітей викинули на вулицю, попередивши сусідів, що в разі допомоги їх так само виселять. Старші діти (брат і сестра) залишили найменшу сестру в сусідньому селі, а самі поїхали у Волноваху працювати на шахті. І от згаданий хлопчик із Волновахи – це батько мого дідуся. Це спонукало мене робити дослідджувати власний рід, але паралельно мені було цікаво, як вони жили, як працювали, як виглядав їхній день”, – поділилась авторка Дарія Тепла.
Поки Дарія досліджувала це (розпитувала родичів, вивчала надгробки, читала метричні книги), все зібралось у масив інформації, який і став натхненням для “Тіні Малої Ведмедиці”.
Ще одним “зв’язківцем” із Голованівщиною став образ друга Караташа, прототипом якого став реальна особистість – легендарний Володимир Караташ, член ОУН, який відбував заслання у таборах і брав участь у Кенгірському повстанні. Володимир Михайлович родом із села Роздол, проживав у Побузькому, викладав англійську у місцевій школі, брав участь у Революції Гідності і до останнього виявляв свою громадянську позицію.
До речі, для того, щоб відтворити особливості епохи, авторка занурилась у дослідження, які публікує в соцмережах та на своєму Ютюб-каналі команда фольклорно-етнографічного проєкту “Баба Єлька” (шанувальники проєкту, зокрема його напрямку “Смачна Кропивниччина” точно впізнають в одному з епізодів рецепт білого борщу, який готувала Мотря).
“Ми пропагуємо ідеологію “Баби Єльки” як таку, що повертає нас до себе і підсвічує особливості нашого краю. І чим більше такої літератури – про Кропивниччину у всіх її проявах – тим сильнішими ми є тут”, – підсумувала Інна Данильченко розмову про важливість знань про побут і традиції жителів Кіровоградщини.
Читайте також: «Баба Єлька» презентувала книгу про етнографічне різноманіття Кропивниччини
Залишити коментар: