Супутникові знімки та фотографії, що періодично з’являються в мережі, демонструють апокаліптичні картини: величезні території пустелі Мохаве в Каліфорнії та інших регіонах США заставлені десятками тисяч автомобілів Volkswagen та Audi. Ці кадри не є наслідком природного катаклізму чи припинення виробництва, а відображають наслідки одного з найгучніших корпоративних скандалів в історії автомобільної промисловості, відомого як дизельгейт. У 2015 році стало відомо, що Volkswagen навмисно маніпулював результатами вимірювань викидів шкідливих газів за допомогою спеціального програмного забезпечення, що спричинило глобальну кризу довіри до німецького концерну та призвело до колосальних фінансових втрат.
У Сполучених Штатах, де екологічні стандарти Агентства з охорони довкілля (EPA) є одними з найсуворіших у світі, реакція влади була безкомпромісною. На відміну від європейського підходу, де виробник обмежився програмними оновленнями та сервісними кампаніями, американське законодавство змусило компанію викупити сотні тисяч уражених дизельних автомобілів безпосередньо у власників. Сума, витрачена Volkswagen на цю програму, сягнула 7,4 мільярда доларів, що стало безпрецедентним кроком у галузі. Компанії знадобилося розгорнути понад 30 майданчиків для зберігання величезної кількості транспортних засобів, які раптово випали з цивільного обігу.
Технічні виклики та подальша доля автопарку
На гігантських парковках опинилися переважно популярні на американському ринку моделі: Volkswagen Jetta, Golf, Passat та преміальні кросовери Audi. Щоб мінімізувати збитки та дотриматися екологічних норм, Volkswagen налагодив процес модернізації автомобілів на складних технічних майданчиках. Роботи передбачали встановлення вдосконалених фільтрів сажі, нових клапанів EGR та впровадження систем селективного каталітичного відновлення (SCR) із використанням реагенту AdBlue для нейтралізації оксидів азоту. У пікові періоди темпи оновлення сягали десяти тисяч одиниць на місяць, після чого багато з них успішно поверталися на вторинний ринок за значно нижчою ціною.
Однак не кожна машина отримала шанс на друге життя. Близько 150 тисяч автомобілів було визнано технічно або економічно недоцільними для відновлення через надмірний знос, пошкодження чи моральне застарівання. Стратегія Volkswagen також полягала в тому, щоб не випускати надмірну кількість вживаних машин одночасно, оскільки це могло обвалити ціни на нові моделі. Сухий пустельний клімат став природним консервантом для цієї величезної «армії» залізних коней, мінімізуючи ризик корозії. Хоча сьогодні багато з цих майданчиків поступово розчищаються, вони залишаються пам’ятником епохи, коли дизельні двигуни втратили свою беззаперечну перевагу, а індустрія змушена була радикально змінювати стратегію в бік електрифікації та суворого екологічного контролю.