У селі Юринці Станівської громади за короткий час одна родина пережила подвійне горе — мати втратила двох синів. Спочатку війна забрала молодшого, згодом не витримало серце старшого, розповідає видання Городок.City.
Олександр Слободян: шлях воїна
Молодший син, Олександр Слободян, народився 12 лютого 1987 року в Юринцях. Мати працювала у сфері торгівлі, батько очолював місцевий будинок культури. З дитинства Сашко був лагідним, доброзичливим, любив музику, природу, риболовлю. У родині його жартома називали «теплий пиріжок».
У школі він тяжів до технічних дисциплін. Після навчання вступив до професійно-технічного училища, здобув спеціальність електрика. Служив в армії у Червонограді, певний час працював у Польщі, але повернувся додому, аби працювати за фахом. Влаштувався до Сатанівського РЕМ, де пропрацював до початку повномасштабного вторгнення.
З перших днів великої війни Олександр добровільно став до лав Збройних сил. Його служба розпочалася у Дубні, згодом були Біла Церква та Чернігів. Пізніше він виконував бойові завдання на Харківському та Сумському напрямках.
Побратими згадують його як спокійного, надійного й товариського воїна. Він мав хист до техніки — умів полагодити будь-який автомобіль. На Курському напрямку став водієм: доставляв військових на позиції, водночас виконував обов’язки стрільця. Завжди вірив у перемогу й підтримував інших оптимізмом.
Зник безвісти — і страшна звістка
Коли підрозділ перекинули на Курський напрямок, зв’язок із рідними став рідшим. Згодом настала тиша. Через кілька днів родині повідомили, що Олександр зник безвісти.
Надія жила до останнього. Четвертого лютого рідних викликали до Городка для здачі ДНК-аналізу. За тиждень надійшло офіційне підтвердження — воїн загинув у бою.
Поховали захисника у Сатанові з військовими почестями.
Другий удар для матері
Старший брат Юрій тяжко переживав втрату. Після смерті дружини Оксани він сам виховував маленького сина, а молодший брат Олександр завжди підтримував його.
Після загибелі брата Юрій щодня разом із матір’ю приходив на могилу Сашка. Та біль виявився надто сильним. Через кілька місяців Юрій тяжко захворів і помер.
Мати втратила обох синів — одного на війні, другого через хворобу, що прийшла слідом за горем.
