Трамп і Сі зустрілися на тлі великого перелому: Чому США та Китай більше не контролюють світ
Зустріч президента США Дональда Трампа та голови КНР Сі Цзіньпіна у Вашингтоні може свідчити про масштабні зміни у світовій політиці. Таку думку висловив американський політолог і професор політології Міжнародного університету «Хазар» Раміз Юнус, передають Патріоти України.
За його словами, візит Сі до США, який відбувся 23–25 вересня 2026 року, був важливим не лише для відносин Вашингтона і Пекіна. На переговорах обговорювали торгівлю, технології, штучний інтелект, Тайвань, Іран та інші питання, за якими між країнами залишаються серйозні розбіжності.
Водночас обидві сторони наголошували на необхідності діалогу та стабільності відносин.
Юнус вважає, що головне значення зустрічі полягає у зміні самого міжнародного балансу. США та Китай залишаються двома найбільшими центрами сили, однак, на його думку, вже не здатні одноосібно визначати правила для всього світу.
Політолог називає нинішній період «світом без господаря».
Як змінився світ після розпаду СРСР
Юнус нагадує, що після Другої світової війни міжнародна система значною мірою визначалася протистоянням США та Радянського Союзу.
Попри конфлікти й постійну загрозу ядерної війни, існувала відносна передбачуваність поведінки двох наддержав. Вашингтон і Москва розуміли межі допустимого та усвідомлювали наслідки прямого зіткнення.
Після розпаду СРСР у 1991 році США на певний час залишилися єдиною наддержавою. Однак протягом наступних десятиліть баланс сил почав змінюватися.
Китай перетворився на потужний економічний і технологічний центр. Індія посилила економічний та політичний вплив, Європейський Союз став великим економічним і нормативним центром, а інші держави також отримали більше можливостей проводити самостійну політику.
У результаті світ, за оцінкою автора, перестав бути однополярним, але ще не сформував стійку багатополярну систему.
Чому США і Китай змушені домовлятися
Попри стратегічне суперництво, Вашингтон і Пекін не можуть повністю відмовитися від діалогу.
Країни конкурують у торгівлі, технологіях, виробництві, інвестиціях та штучному інтелекті. Окремим джерелом напруженості залишається Тайвань.
Водночас надмірне загострення відносин може створити ризики для обох держав. Саме тому після періодів погіршення відносин сторони повертаються до переговорів.
Особливу роль, на думку Юнуса, дедалі більше відіграє штучний інтелект. Він стає не лише сферою економічного суперництва, а й питанням національної безпеки та технологічної переваги.
Виникає ситуація, коли США та Китай одночасно є конкурентами й змушені шукати механізми, які не дозволять їхньому протистоянню вийти з-під контролю.
Чому дві держави вже не зможуть керувати всім світом
Водночас навіть домовленість між Вашингтоном і Пекіном не означатиме встановлення нового двополярного порядку.
За словами політолога, сьогодні існує надто багато інших центрів впливу — від Індії та Євросоюзу до Туреччини й держав Перської затоки. Вони мають власні економічні, політичні та безпекові інтереси.
Тому сучасні міжнародні відносини дедалі менше нагадують систему, у якій держави змушені обирати один із двох таборів.
Одна країна може співпрацювати зі США в одній сфері, з Китаєм — в іншій, а з іншими державами — ще в кількох напрямках. Таким чином формується складніша система взаємозалежностей.
Новий світовий порядок ще не сформувався
Юнус наголошує, що багатополярність сама по собі не гарантує стабільності. Якщо нові правила взаємодії між центрами сили не будуть сформовані, перерозподіл впливу може супроводжуватися новими конфліктами.
Однією з проблем він називає невідповідність сучасної системи міжнародних інституцій реаліям XXI століття. Значна частина нинішньої архітектури глобального управління сформувалася після Другої світової війни, коли співвідношення сил у світі було зовсім іншим.
На цьому тлі війна Росії проти України, конфлікти на Близькому Сході та суперництво США і Китаю демонструють складність нинішнього перехідного періоду.
За оцінкою політолога, боротьба між державами сьогодні точиться не лише за території. Йдеться також про технології, штучний інтелект, енергетику, критично важливі ресурси, транспортні коридори, ринки та логістику.
У таких умовах, вважає Юнус, державам дедалі важливіше розвивати власну суб’єктність і визначати національні інтереси, а не просто орієнтуватися на один із великих центрів сили.
Політолог доходить висновку, що світ уже не повернеться до колишньої системи. Старий порядок поступово втрачає вплив, тоді як новий ще формується. Саме цей перехідний період, на його думку, може залишатися джерелом міжнародної нестабільності протягом тривалого часу.