Трамп не готовий дати Україні справжні гарантії безпеки

Стаття на основі інтерв'ю журналіста Саймона Шустера з Володимиром Зеленським про перспективи мирної угоди за посередництва США до проміжних виборів до Конгресу. Критика від колишнього українського посла в Німеччині, що ЄС використовує Україну як живий щит проти російської агресії, щоб самим підготуватись до можливої війни. Натомість дипломат пропонує Європі озброїти ЗСУ, інтегрувати український ВПК в свої виробничі цикли і знищити економічні джерела доходів Москви. Ось дещо з того, про що писали у світових ЗМІ.

"Зеленський закликає Трампа не втрачати шансу на мир", The Atlantic, США

Президент Зеленський звертається до Дональда Трампа зрозумілою для лідера США мовою: якщо Трамп хоче закріпити спадщину миротворця і покращити шанси на перемогу на проміжних виборах, то має скористатися цим моментом, щоб покласти край війні в Україні.

Це також, за словами Зеленського, шлях до успіху республіканців у листопаді: "Найвигідніша ситуація для Трампа - зробити це до проміжних виборів".

Зеленський знає, що мотивує Трампа. Однак він реаліст, коли йдеться про ймовірність того, що Трамп змусить росіян піти на компроміс. Протягом години, яку говорили у його кабінеті, Зеленський показував вперту звичку опиратися зовнішньому тиску. Якщо скажете йому, що має зробити, він, мабуть, зробить навпаки.

В оточенні Зеленського росте занепокоєння, що вікно для угоди закривається і Україна страждатиме від років безперервних боїв, якщо весною не буде кінця війни. Але Зеленський каже, що він волів би взагалі не укласти жодної угоди, ніж змусити народ прийняти погану.

Після чотирьох років інтенсивної війни він каже, що готовий до боротьби, якщо це потрібно для гідного і тривалого миру. "Україна не програє", – рішуче наполягає він, оцінюючи позиції на полі бою.

За українськими оцінками, кожен квадратний кілометр коштує Росії понад 100 загиблих чи тяжко поранених солдатів, а її місячні втрати сягають 35 000 військових.

Міністр оборони Михайло Федоров у січні оголосив про план збільшити втрати Росії до 50 000 на місяць, що, за його словами, перевищить кількість нових солдатів, яких може поставити Москва.

Цієї весни загальна кількість втрат у війні має сягнути 2 млн убитих, поранених і зниклих безвісти з обох сторін, що більше, ніж у будь-якому європейському конфлікті з часів Другої світової війни.

Росія, маючи утричі більше населення, і номінальний ВВП в 10 разів більший, ніж Україна, може поглинути ці жахливі втрати значно легше, ніж українці. Союзники Києва знають, що математика виснаження не на їхньому боці.

"Якщо хтось чекає, що Росія здасться, і піде додому, це буде довге очікування", - каже генерал країни НАТО, який контролює потік військової допомоги Києву.

Навіть попри це, Зеленський постійно повторює, що не погодиться на угоду на принизливих умовах.

Трамп обрав інший підхід. Під час передвиборчої кампанії він обіцяв принести мир в Україну протягом дня. Провал після року невдалих спроб дипломатії його дратує. Зеленський це відчуває, як і його вороги. Росіяни теж розуміють, що увага Білого дому незабаром буде відвернута виборами до Конгресу.

У кінці минулого тижня, після чергового дня переговорів в ОАЕ, українські посланці тулилися до телефону, щоб поговорити з шефом, який чекав у Києві. Найчутливіші деталі переговорів з росіянами, як от потреба поступитися землею в обмін на мир, мали зачекати, поки команда повернеться додому. Вони не могли ризикувати, що розмову підслухають чи перехоплять. Але почувалися достатньо впевнено, щоб повідомити про основні проблеми: Кремль не поступався вимогами щодо української території, а американські посередники втрачали терпіння.

Українці відчули, що час спливає. У найближчі тижні, коли виборчий сезон поглинатиме все більше уваги Трампа, він може вирішити, що переговори стали для нього політично програшними. Тоді може піти, поклавши провину за провал дипломатії на непохитність однієї чи обох сторін.

Протягом року, відколи Зеленський вступив у перепалку з Трампом і віцепрезидентом Джей ді Венсом в Білому домі, українці намагалися показати свою готовність до компромісу.

"Тактика, яку ми обрали, в тому, щоб американці не думали, що хочемо продовжувати війну. Ось чому ми почали підтримувати їхні пропозиції в будь-якому форматі, який пришвидшує процес", - каже Зеленський.

Українці майже відмовилися від попередніх наполягань, що Путін та його генерали мають постати перед законом за воєнні злочини. Зеленський погодився зустрітися з Путіним практично будь-де, крім Москви, без жодних попередніх умов. Двоє його радників сказали, що Україна, можливо, готова прийняти найскладнішу поступку: відмовитися від контролю над територією в Донецькій області.

Щоб узаконити такий компроміс, вони розглядали проведення референдуму щодо мирного плану цієї весни, що дозволить українцям проголосувати за угоду, яка включає втрату території. Вони могли б поєднати це з президентськими виборами, сподіваючись дати Зеленському новий мандат довіри, вперше з 2019 року.

Зеленський каже, що його влаштує такий підхід, бо це допоможе збільшити явку виборців і ускладнить для росіян сумнів у результатах. Але, він каже, що це має бути правильна угода: "Не думаю, що нам слід виставляти погану угоду на референдум. Ідея виборів під час війни належала росіянам, бо вони хочуть позбутися мене".

Попри ризик втратити увагу Трампа як посередника, український лідер заявляє, що твердо стоятиме на своїй основній вимозі: першим кроком до миру має бути гарантія від США і Європи, що після укладення угоди про припинення вогню вони захищатимуть Україну від будь-якого майбутнього нападу з боку Росії. В іншому випадку припинення вогню здаватиметься українцям нікчемним, даючи Москві шанс підготуватися до чергового вторгнення.

Але переговірники досягли меншого прогресу в цьому питанні, ніж Зеленський показав. У кінці минулого місяця він заявив, що угода про гарантії безпеки з боку США "на 100% готова" до підписання Україною: "Ми чекаємо, поки наші партнери підтвердять дату і місце, коли її підпишемо".

Запрошення не було, і Зеленський визнав, що основні питання, пов'язані з угодою, залишаються невирішеними. Чи будуть США готові, наприклад, збивати ракети, що летять на Україну, якщо Росія порушить мир і відновить атаки? "Це питання ще не вирішене", – каже Зеленський.

Наразі відповіді США надто розпливчасті та ухильні, щоб Зеленський міг їх прийняти: "Нам потрібно, щоб усе це було записано".

У день цього інтерв'ю The Financial Times написала, що 24 лютого, у четверті роковини вторгнення, Зеленський оголосить про плани президентських виборів та референдуму щодо мирної угоди. Посилаючись на анонімні джерела, там був навіть крайній термін проведення - 15 травня. Коли я запитав про це, Зеленський відповів: "Ніхто не чіпляється за владу. Я готовий до виборів. Але для цього нам потрібні гарантії безпеки, припинення вогню".

"Цинічні розрахунки європейців у війні в Україні", Die Welt, Німеччина

Колонка представника України при ООН, українського посла в Німеччині 2014-2022 років Андрія Мельника

Інтерв'ю з Вольфгангом Ішингером у Tagesspiegel викликає обурення в Україні. За словами глави Мюнхенської безпекової конференції, припинення вогню послабить тиск на російські війська і збільшить ризик атаки на східний фланг НАТО.

"Поки Україна захищає Європу, небезпека не така велика. Це зв'язує армію Путіна, і він щотижня втрачає тисячі солдатів", - каже Ішингер.

Іншими словами, Україна діє як європейський щит, виграючи час, щоб ЄС міг зміцнити власну оборону і краще підготуватися до потенційної атаки Росії. Аналіз Ішингера, який у Києві сприймається як цинічний, є досить точним.

Україна - частина Європи. Ми переслідуємо ті ж інтереси, бо хочемо жити в мирі та свободі, без зовнішнього втручання. Питання в тому, які висновки?

Один із сценаріїв спостерігаємо сьогодні: Європа твердо стоїть на політичному боці Києва, але мляво постачає зброю, тож Україна ледве може захиститися від Росії. Тактика зволікання дає ЄС більше часу. Але чи мудро дозволяти Москві окупувати все більше української землі, хай повільно і з величезними втратами? Це не найкраща стратегія.

Хоча члени ЄС різко збільшили витрати на оборону до €381 млрд у 2025 році, військова допомога Україні залишалася на рівні, який становить лише частину того, що необхідно для зупинення росіян.

Україна залишається виключеною з історичного проєкту озброєння Європи. Попри рекордні інвестиції, зокрема в Німеччині, на купівлю найсучаснішої зброї, партнери по ЄС не вважають Україну невід'ємною частиною цієї майбутньої європейської оборонної архітектури.

Україна вдячна союзникам з ЄС. Після зміни курсу у США, вони є її головною військовою опорою. Недавно схвалений кредит від Євросоюзу на €90 млрд життєво важливий для виживання Києва. Нам потрібні нові проєкти в НАТО, такі як PURL, щоб забезпечити поставки критично важливої зброї зі США, як-от ракети до Patriot.

Але проблема залишається: попри ці зусилля, військової допомоги недостатньо для подолання все більшої загрози Україні від Росії. Це стало очевидним взимку, коли українська енергетична інфраструктура зазнала катастрофічних пошкоджень через брак сил ППО. Протягом тижнів мільйони українців терпіли температури до -20 градусів без електрики, опалення і води. Це новий геноцидний вимір цієї варварської війни.

Але як подолати розбіжність між першочерговим інтересом українців з припинення вогню, та інтересом Європи виграти час для побудови захисту від російської загрози?

Передусім має бути нова центральна передумова європейської політики - не чекати, коли Росія буде готова атакувати ЄС, а діяти негайно для завдання стратегічної поразки Москві та запобігти масштабнішій війні в Європі. Це передбачає стійке послаблення та усунення російської військової загрози.

Українська ВПК має бути інтегрована в виробничий цикл як цінний компонент європейського оборонного бастіону.

Принаймні третина зброї, виробленої в рамках колективних зусиль ЄС, передусім винищувачі, високоточна зброя, ракети далекого радіусу дії та дрони, мають передавати ЗСУ, щоб ефективно паралізувати військовий потенціал Росії - місця виробництва зброї, бази, склади боєприпасів, аеродроми. Негайне постачання ракет Taurus має прокласти шлях до цього. Проєкт європейської армії також має бути переоцінений.

Іншою метою ЄС має бути економічне послаблення Росії до тої міри, щоб у Кремля не було ресурсів для початку нової війни. Це включає різке обмеження енергетичних доходів Москви.

Йдеться не лише про санкції проти російського тіньового флоту. ЄС має ввести вторинні санкції проти країн Глобального Півдня, які імпортують російську нафту і наповнюють скарбницю Путіна. Лише тоді Європа матиме шанс бути визнаною як сила, що забезпечує мир.