«Це підірве майбутнє України»: демограф виступила проти мобілізації жінок

Розмови про те, чи не час знизити мобілізаційний вік та запровадити обов'язковий призов для жінок, останнім часом лунають звідусіль. Особливо активно ці натяки йдуть від наших західних партнерів, які наполягають на збільшенні кількості людей на фронті. Проте провідна демографиня України Елла Лібанова виступає категорично проти. В інтерв'ю виданню «Телеграф» вона відверто пояснила, чому відправляти на нуль учорашніх школярів — це шлях до катастрофи, а примусова мобілізація жінок просто розірве суспільство.

Гарячі голови та математика резервів

Наші союзники справді тиснуть щодо зниження призовного віку (нижче нинішніх 25 років). На папері їхня математика виглядає привабливо: загальний резерв хлопців віком від 18 до 24 років складає близько мільйона. Але реалії зовсім інші. Якщо викреслити з цього списку студентів (а це десь 4%) та тих, хто об'єктивно оформить відстрочку по догляду за хворими родичами, справжній мобілізаційний ресурс виявиться куди скромнішим.

Але головна проблема криється навіть не в цифрах, а в людській психології. Лібанова застерігає від призову наймолодших, нагадуючи страшний досвід Другої світової війни – тоді найвищий відсоток загиблих був саме серед юнаків 18–20 років. У цьому віці інстинкт самозбереження ще працює вкрай погано. Хлопці схильні до зайвого авантюризму і часто діють на полі бою надто відчайдушно там, де старший, більш зрілий боєць ухвалив би обережніше рішення.

Хто народжуватиме після війни?

Окрім прямих втрат на фронті, мобілізація молоді – це постріл у майбутнє держави. Навіть якщо ці хлопці служитимуть виключно як оператори дронів, рівень смертності серед них усе одно буде відчутно вищим, ніж серед старших побратимів.

Експертка ставить дуже жорстке, але нагальне риторичне питання: «До чого ми прийдемо після війни? Хто буде народжувати дітей? Дідусі по 60 років?». Залучення цього покоління до бойових дій буквально підірве здатність країни до повоєнного відновлення. Що стосується старшокласників, яких батьки масово вивозять за кордон перед повноліттям, то цифри теж відчутні. За оцінками демографині, від моменту надання такого дозволу з країни виїхало близько 100 тисяч хлопців. Це вагома втрата, хоча критичного обвалу вона поки не спричинила.

Жіночий призов та ілюзія «ізраїльського сценарію»

Ідею загальної примусової мобілізації жінок Лібанова називає відвертою дурницею. Головний камінь спотикання – банальний побут і діти. Навіть якщо дитина вже підліток і їй 15 років, її все одно не можна просто залишити саму, поки мати піде служити.

Прихильники таких радикальних рішень постійно кивають у бік Ізраїлю, проте це порівняння абсолютно некоректне. Там жінки йдуть до армії з моменту заснування самої держави – для них це звична система, яка десятиліттями інтегрована в життя суспільства. Якщо ж спробувати провернути такий різкий крок в Україні просто зараз, це стане колосальним шоком і гарантовано спровокує шалений соціальний спротив.

Більше того, самі жінки-військові цього не просять. Як зазначає Лібанова, після особистого спілкування із захисницями насправді вони виступають не за примусове «загрібання» всіх жінок до війська, а лише за максимальне спрощення умов та бюрократії для тих, хто сам бажає долучитися до армії добровільно.