Це сигнал тим, хто роками заробляв на дружбі з Кремлем

Цієї ночі українські дрони знову завітали до Ленінградської області. Після вибухів у промисловій зоні Кірішів спалахнула пожежа. Губернатор Дрозденко традиційно звітував про перемоги ППО. Спочатку він повідомив про два збиті дрони, потім про 38, а згодом їх кількість зросла до 81. Але завод чомусь однаково горить.

Щоб зрозуміти масштаб, варто знати, що таке КІНЕФ, тобто "Киришинефтеоргсинтез". Це другий за потужністю нафтопереробний завод Росії, який поступається лише Омському. Його проєктна потужність становить близько 20–21 млн тонн нафти на рік. Завод щороку виробляє мільйони тонн дизеля і бензину і дає приблизно 7% усієї російської нафтопереробки.

Він є ключовим постачальником пального для Санкт-Петербурга і авіаційного гасу для аеропорту Пулково. Іронія в тому, що під час атаки роботу Пулково довелося тимчасово обмежити. Тож петербурзькі еліти цієї ночі мали змогу побачити війну не по телевізору. І це вже далеко не перша відвідина.

Перший відомий удар по заводу стався ще 8 березня 2025 року, а восени того ж року дрони поверталися знову. Після атаки 30 серпня 2026 року завод повністю зупиняв переробку нафти через пошкодження двох установок первинної переробки.Росіяни ледве встигли все полагодити, як дрони прилетіли знову. Схоже, українські оператори взяли КІНЕФ на постійне обслуговування.

Особливо символічно це виглядає на тлі нещодавньої історії з танкерами. Ще кілька тижнів тому Кремль намагався продати свій дизель американцям, і три танкери досі блукають Атлантикою без покупця. А тепер у самій Росії горить один із головних заводів, що цей дизель виробляє. Схоже, скоро продавати не буде чого навіть зі знижкою.

А тепер найцікавіше, по чиїх кишенях це б'є. Офіційно завод належить "Сургутнафтогазу", одній з найбільш непрозорих компаній Росії. Але історично саме на експорті нафтопродуктів Кірішського НПЗ будував свою багатомільярдну імперію один із найближчих друзів Путіна – Геннадій Тимченко. Тобто цієї ночі горіли не лише резервуари, а й гаманець найближчого кола диктатора.

Тож ці удари мають подвійний ефект. З одного боку, це мінус пальне для армії, черги на заправках і дефіцит на внутрішньому ринку. З іншого боку, це сигнал тим, хто роками заробляв на дружбі з Кремлем. Поки війна приносила їм прибутки, вона їх влаштовувала. Тепер вона почала приносити їм збитки. А це найкраща мотивація для миру,