Церковний календар, 1 серпня. Похід із чесним Деревом чесного і животворчого Хреста

Таких свят у літургійному році є чотири. Найбільшими з них є внесене до переліку дванадесятих Всесвітнє Воздвиження Чесного Хреста 14 вересня та Хрестополонна Неділя у Великому Пості. 7 травня відзначають Спогад про явління на небі знамення чесного Хреста у св. місті Єрусалимі за єпископа св. Кирила Єрусалимського. І врешті вищезгадане свято 1 серпня.

Своїми коренями воно сягає ІХ ст. На той час частина Дерева, на якому був розіп’ятий Ісус Христос, зберігалася у царській палаті в Константинополі. Столиця саме потерпала від пошестей, і вірні вирішили вдатися по “непоборну перемогу”. Хрест виставили на престолі у Святій Софії, звідки його виносили і на вулиці міста, де аж до Успіння Пресвятої Богородиці відбувалися молитовні процесії із закликами про порятунок народу “силою чесного і животворчого Хреста”.

Сьогодні Похід із чесним Деревом має один день передсвяття 31 липня, тексти якого закликають вірних прийти на поклоніння Хрестові: “Живі і померлі, спільно передсвяткуйте! Бо Дерево Життя, що Ад умертвило, охорона людей, мертвих воскресіння нині гряде, щоб подати невичерпну благодать усім, що просять з вірою” (стихира Вечірні). При цьому і в передсвятті, і в сам день свята увага поклоніння віддається Тому, Хто на Дереві був розп’ятий за спасіння світу: “Преблаге Слово, що освятило дерево пресвятого хреста твого чесною кров’ю твоєю, діянням його просвіти і освяти нас, що поклоняємось йому і оспівуємо Владику всіх” (канон Утрені).

Якщо зіставити тематику служб усіх свят на честь животворчого Дерева, то благальний характер найбільше притаманний саме 1-му серпня. Характерні для Воздвиження багаті алюзії на старозавітні прообрази Хреста тут відходять убік. Ненадовго з’являється згадка про явління на небі знамення чесного Хреста у Єрусалимі: “Сьогодні радується множество побожних вірних, бо з’являється небесний хрест краям землі, осяваючи небо світлом неприступним, повітря освітлює, і краї землі прикрашає. Церква Христова оспівує божественними піснями, служить, шануючи хрест божественний і предивний, що з небес її оберігає. Його ж силою укріплюючись, приступімо до Владики, взиваючи: примири світ і просвіти душі наші” (стихира Вечірні).

А відтак продовжується служба низкою текстів, в яких Хрест Господній виступає як засіб перемоги над усякими лихами. У них вірні висловлюють надію на порятунок у скрутних обставинах, чому найсильнішим підтвердженням є те, що за Хрестом одразу йде Воскресіння. Благання знедоленого народу у них переплітається з тріумфом Розп’ятого і Воскреслого.

У багатьох літургійних текстах 1 серпня простежуються елементи процесійності свята, на чолі якої стоїть Хрест. Наприклад, тропарі канону Утрені так передають атмосферу первісного його святкування: “Піднесімо з радістю чесний хрест, що в церквах і містах виноситься, і поклонімось йому, щоб прийняти прощення гріхів” (пісня 5), “Як божественний сосуд, як світильник світлий, нині бачать вірні хрест, що лежить у церквах, у храмах і містах; його ж прославимо” (пісня 6).

Як і на свято Воздвиження чи у Хрестопоклонну Неділю, на празник Походу із чесним Деревом також відбувається виставлення Хреста у храмі та поклоніння йому зі співом тропаря: “Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє Воскресіння Твоє славимо” після богослужінь. Немає хіба що обряду воздвиження наприкінці Утрені, як на однойменне свято.

Перед Вечірнею напередодні 1 серпня священик під спів тропаря “Спаси, Господи, людей Твоїх…” виносить із захристії прикрашений Хрест та ставить його на престолі. Коли відправляється святкова Утреня, Дерево переноситься на тетрапод, щоб вірні могли йому поклонитись.

В народі зберігся ще звичай звершення чину Малого Водосвяття після Літургії в день Походу із чесним Деревом. Звідси й хибна його простонародна назва “Спас на воді”. Первісно цей звичай не мав жодного відношення до свята. У Греції освячували воду першого числа кожного місяця. Згодом ця практика там відійшла у минуле, і лише на слов’янських землях збереглася за 1-м серпня.

Не обійшлося і без викривлення сенсу цього свята з боку московитів. Вони його радше пов’язують з руйнівником Києва Андрієм Боголюбським та його перемогою над волзькими болгарами, яку він нібито здобув завдяки походові з Хрестом перед військом. До сьогодні ця версія залишається популярною серед українських видань “Житій святих”, копірайтинг яких продовжує поширювати те, яким розумним, справедливим і побожним був цей першопроходець московитської агресії.

Саме ж свято Походу із чесним Деревом через свої літургійні тексти на ряду з іншими святами, пов’язаними з Хрестом Ісуса, та кожною середою і п’ятницею, присвяченими його почитанню, нагадує вірним, що спасіння від усіх видимих і невидимих ворогів йде не від їхніх зусиль, а завдяки Тому, Хто умер і воскрес та своє “знаряддя умертвлення показав світові живоносним — преславний хрест, зброю непереможну, як засіб перемоги” (канон Утрені).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.