Церковний календар, 10 травня. Апостол Симон Зилот (Кананій)

Апостол Симон згаданий в усіх переліках дванадцяти, які подає Святе Письмо. Щоб відрізнити його від Симона Петра, вони вказують також його прізвисько. Лука у своєму Євангелії (6, 15) та Книзі Діянь (1, 13) називає його Зилотом. Дослівно це слово перекладається як “ревний” і в ті часи означало приналежність до групи юдеїв, котрі зі зброєю в руках прагнули відстояти свою незалежність від Римської імперії.

Євангелія від Матея (10, 4) і Марка (3, 18) говорять про Симона Кананіта. Це слово може означати або ханаанянина, або мешканця Кани Галилейської. За браком більшої інформації у Святому Письмі далі про Симона розказує Передання. Воно, підхопивши останнє тлумачення прізвиська Кананіт, не просто пов’язує його з галилейським містом, а стверджує, що він був нареченим на весіллі в Кані, де Ісус перетворив воду на вино (Йо. 2).

Є різні версії щодо апостольської місії Симона. Серед земель, де він проповідував після Зіслання Святого Духа, можна знайти і Колхіду, і Єгипет, і Персію, і Британію. Могилою його вважають місце у Нікопсії (Абхазія). Мощами можуть похизуватися Новий Атон (Ахалі-Атоні, Абхазія), Кельн, Ватикан.

Симон, як і більшість апостолів, загинув мученицькою смертю. Щодо способу його страти, то більшість джерел стверджують, що Симона розтяли пилою. Звідси й багато ікон та зображень (здебільшого західного зразка), де святий тримає пилу. Східна традиція більше акцентує увагу на його місії просвіти народів, тому в ній переважають зображення з хрестом або сувоєм Євангелія в руках.

Тема проголошення Євангелія також є центральною в літургійних текстах на честь Симона Зилота. У них також часто обігрується значення його прізвиська, що є надзвичайно сприятливою рисою для цієї місії. “Ревності однойменним нарекли тебе, Симоне подивугідний; ревнуючи, поревнував ти Богові Вседержителю, і Він показав тебе повним Божественних чудес; бо дивовижну ревність маючи, тезойменним ревності, блаженний, ти назвався і виробив відповідний званню норов” (стихира Вечірні).

Проповідь Симона, незалежно від того, в яких краях проголошувалася, у богослужіннях 10 травня показана як надзвичайно полум’яна. Її символом часто виступає вогонь, і це поєднується з вогняним язиком, яким у день П’ятдесятниці позначив апостола Святий Дух і дав завдання навертати народи. “Ти був явлений кінцям землі, світлом сіяючи, і вогонь духовний прийнявши, світловидним показався, тому тебе величаємо” (канон Утрені). Вогонь, блиск, світло, проміння — часті в літургійних текстах метафори, які стосуються проповіді ревного учня Христового.

Також богослужіння 10 травня застосовують до Симона Зилота інші характеристики, які Євангеліє подає як необхідні для кожного апостола. Не маючи багатьох достовірних даних про його життя, вони однак через його постать нагадують кожному християнинові, що ревність у житті та проголошенні Євангелія — риса, не зарезервована виключно за Симоном Зилотом.

Ісус звертається до кожного свого послідовника: “Ви — світло світу” (Мт. 5, 14), “Ви — сіль землі” (Мт. 5, 13). А Симон є лише однією з ікон, покликаних ілюструвати втілення цих вимог на практиці, як оспівує його канон Утрені: “Ти, Симоне блаженний, був скарбницею дарів євангельських, повним благодаті, світлом світу і сіллю вселенної”.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.