Церковний календар, 25 жовтня. Мученики Маркіян і Мартирій

Джерела (“Церковна історія” Созомена, Житія) та іконографія підкреслюють церковні чини цих мучеників IV ст. Созомен називає Маркіяна іподияконом, а Мартирія — співцем та читцем. Житія додають, що вони були нотарями при Святій Софії у Константинополі. А якщо подивитися на іконографічні зображення, то крім писарського приладдя чи хреста в руках, можна часто побачити ще й дияконські ризи на них.

І житійна література, і літургійна традиція сходяться в тому, що Маркіян та Мартирій були учнями й близькими співробітниками Константинопольського архиєпископа Павла І. Тексти богослужінь 25 жовтня неодноразово підкреслюють їхній духовний зв’язок. “Мучеників двійка, Маркіян з Мартирієм славним, Арієве нечестя зруйнували, і навчили вірити у співприсносущного Сина Отцю і Духові, будучи слухняними Павлові — істинних заповідей учителеві”, — розповідає нам тропар цього дня про те, що відбувалося далі.

337 р. імператором став Констанцій ІІ, явний прихильник аріанства. 342 р. він змістив з Константинопольської катедри Павла І і поставив на його місце аріанського єпископа Македонія І. Канон Утрені на честь свв. Маркіяна і Мартирія зве його “сліпоумним”, а мучеників проголошує переможцями над ним. Созомен пише, що Македоній просто став робити “чистки” серед усіх прибічників попереднього єпископа, звинуватив Маркіяна і Мартирія в організації народних заворушень та передав на суд префектові Филипу. В Житіях нотарі виступають як активні борці з єрессю — у них вони справді піднімають народ проти аріанства, а на суді відважно викривають єретиків.

Літургійні тексти теж віддають перевагу чинному спротиву з боку мучеників, оспівування якого плавно переходить у прославу Пресвятої Тройці, вірність Якій Маркіян і Мартирій засвідчили кров’ю: “Єдину волю воліючи і єдину думку спільно мислячи, двойце божественна, розділення Арієве зруйнували ви, навчаючи шану віддавати Співвічносущому і Собезначальному з Отцем Синові і Духові, в Одиниці — Тройцю і в Тройці — Одиницю, Єдине Єство в Трьох Особах нероздільне” (стихира Вечірні).

Суд над Маркіяном та Мартирієм супроводжувався катуваннями і врешті виніс вирок стяти їх мечем. Щоб надати мучеництву нотарів жертвенного відтінку, Житія, літургійні тексти та іконографія віддають перевагу звіщати їхню смерть як заколення. “Словам послідувавши пастиря премудрого Павла православну віру зберегли і як агнці мечами кровожерних заколюєтеся, радіючи”, — каже канон Утрені на їхню честь.

Як заколення жертвенних тварин постає мучеництво Маркіяна і Мартирія в одному з найдавніших присвячених їм зображень у Менологіоні Василія ІІ (поч. ХІ ст.). На ньому одного з нотарів буквально “зарізають”, а другий стоїть між двома нішами, які нагадують вівтар тогочасних базилік. Його руки зв’язані, а погляд зустрічається з поглядом побратима в агонії, що підкреслює їхню духовну єдність — одну з провідних тем як у Житіях, так і в богослужбових текстах.

Поховали мучеників за стіною Константинополя у місці, яке мало серед народу недобру славу. Житія святих каже, що розміщувалося воно біля Мелантіадських воріт. Однак скоро святість мощей мучеників подолала нечистоту місця. Люди не тільки перестали його боятися та оминати, а стали горнутися до нього за оздоровленням. “Після священного захоронення ви, святі, хороните недуги тих, що з вірою приходять до гробу вашого, святим заступництвом вашим до Життєдавця”, — так оспівує чуда за посередництвом мощей Маркіяна і Мартирія канон Утрені на їхню честь.

В наступних роках місце захоронення святих нотарів вшанували Константинопольські архиєпископи зведенням храму — почав його будувати св. Іван Золотоустий, а закінчив Сисиній. Народ продовжував приходити до їхніх мощей просити про заступництво та оздоровлення, а служба 25 жовтня стала проголошувати їх переможцями над єрессю аріанства.

Злоба мучителя обернулася проти нього ж самого, а Маркіян і Мартирій завдяки своїй мужності й витривалості у вірі здобули нетлінні вінки у Небесному Царстві. “Той, що не проповідував Слова Отцю Єдиносущного, розлютився безумно на мучеників, удавився жилами священних ваших подвигів і потопився потоками крові Божою благодаттю” (канон Утрені).

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.