Церковний календар, 9 травня. Святий пророк Ісая

Книга пророка Ісаї з канону Старого Завіту не є цілісністю і складається принаймні з трьох частин, які відносяться до різних історичних епох. Це свідчить про силу й популярність пророкування самого Ісаї. Так Іс. 1-39 відносять власне до цього пророка з VIII ст. до Христа (Перший Ісая або Протоісая); Іс. 40-55 — до VI ст., під кінець Вавилонського полону (Другий Ісая або Девтероісая); Іс. 56-66 — після Вавилонського полону (Третій Ісая або Трітоісая).

Сам пророк Ісая, котрий започаткував цю традицію, народився в Єрусалимі між 770 та 760 роками до Христа. Пророкував “за часів Уззії, Йотама, Ахаза й Єзекії, царів юдейських” (Іс. 1, 1). Імовірно походив із священичого середовища, оскільки покликання до пророкування отримав у Єрусалимському Храмі (Іс. 6) в рік смерті царя Уззії — 740-й до Христа. Це сталося під час видіння “Господа на високім і піднесенім престолі; поли його риз наповнювали храм” (Іс. 6, 1). Один із серафимів, котрі літали навколо Божого престолу, доторкнувся до уст Ісаї жаріючим вуглем із жертовника, сказавши: “Приторкнулось оце до уст твоїх і взято від тебе твою беззаконність, і зник гріх твій” (Іс. 6, 7). Відтоді Ісая починає викривати народ у його беззаконнях, закликати до покаяння й обіцяти Божий захист від іноземних загарбників в разі навернення.

Часто він звертається до юдейських правителів. Ахаза намагається відвернути від союзу з Асирією, а Єзекію — від сподівання на Єгипет. Останнього він також відвідує у смертельній недузі і пророкує після його ревної молитви зцілення та продовження життя. Коли ж Єзекія легковажно покаже посланцям з вавилону скарби свого царства, пророк дорікне йому, передбачаючи загрозу національній безпеці від цієї наростаючої геополітичної потуги.

Видимий знак, яким Ісая підсилює свою проповідь, — це ім’я його сина, народженого дружиною-пророчицею. Ісая розповідає: “І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: “Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз” (Іс. 8, 3). Дослівно це означає “швидко здобич, скоро грабунок” і вказує на падіння від Асирійської імперії Сирії та Самарії, які перед тим облягали Єрусалим.

Багато фрагментів з пророцтва Ісаї вказують на Месію. Звісно, проголошуючи їх за вісім століть до народження Ісуса Христа, пророк не бачив чітко його самого, і відносив ці слова до подій зі свого історичного контексту. Але натхнені Богом пророцтва про одні події того часу вказували на те, що здійсниться у майбутньому. Так, одним з найвідоміших у Новому Завіті месіанських пророцтв є “Ось, діва матиме в утробі й породить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: З нами Бог” (Мт. 1, 23). Воно походить із проголошеного Ісаєю царю Ахазу: “Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл… Бо перш, ніж те хлоп’я навчиться цуратися зла й вибирати добро, земля обох царів, якої ти боїшся, буде спустошена” (Іс. 7, 14. 16). Це слугувало знаком скорого визволення від Сирії та Самарії в той час і приходу Ісуса Христа в майбутньому.

На іншу частину Іс. 8, 16 - 9, 6, в якій ідеться про дітей Ісаї, світло, що світить в темряві, хлоп’ятко, що народилося, також є багато посилань в Євангелії, а візантійська літургійна традиція на її основі створила піснеспів “З нами Бог, розумійте народи”, який увійшов до Великого Повечір’я, що служиться напередодні Різдва, Богоявління, Благовіщення та під час Великого посту.

Прямою вказівкою на Месію є пророцтво про паросток (по-єврейськи “назір”) Єссея, батька царя Давида, з роду котрих вийшов Ісус Христос. “І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння. Дух Господній спочине на ньому” (Іс. 11, 1-2). Попри всі катаклізми, які спіткають вибраний народ, його очікує відновлення.

Про це пізніше говоритимуть в наступних частинах Книги і послідовники Ісаї — Девтеро- і Трітоісая. Зокрема у другій частині пророцтва Ісаї з’явиться загадкова постать Слуги Господнього, котрий зазнає страждань і знущань. Однак “після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі” (Іс. 53, 11).

Після 700 р. до Христа про Ісаю не знаємо нічого. Далі настало правління безбожного царя Манасії, і, ймовірно, смерть пророка припала на цей період. Передання каже, що його розрізали дерев’яною пилою. Нічого не відомо про його поховання, однак в Єрусалимі знайдено глиняну табличку невеликих розмірів з написом “Ісая пророк”, яка може стосуватися саме його.

Публікація вийшла у рамках проєкту РІСУ "Свята Літургійного року".

МОНОбанка для тих, хто бажає підтримати проєкт.