Церкві на Хмельниччині — чверть тисячоліття
Мова йде про церкву Казанської ікони Божої Матері в селі Баглаї Старокостянтинівської тергромади на Хмельниччині. Їй — 250 років.
Казанська ікона Божої Матері — чудотворна ікона Богородиці, одна з найшановніших в християнській церкві і в народі. Перед нею моляться про сімейне щастя, зцілення від хвороб, мудрість та допомогу у важких життєвих ситуаціях. Найчастіше саме цією іконою благословляють молодих до шлюбу, і ставлять в кімнатах разом з іконами Христа і Миколи Чудотворця.
«Церква Казанської ікони Божої Матері в селі Баглаї побудована 1775 році на кошти княгині Любомирської і прихожан. Церква кам’яна, з кам’яною дзвіницею. Дзвіниця була побудована поміщиком Шашкевичем в 1859 р. і закінчена в 1876 р. на казенні кошти і прихожан. Церковним інвентарем і богослужільними книгами вдосталь забезпечена», — писав в к.ХІХ ст. історик М. І. Теодорович.
Село Баглаї в ХVI ст. входило разом зі Старокостянтиновом до складу багаточислених маєтностей князів Острозьких і, з точки зору історії, розділяло долю цього міста. Вперше воно під іменем Боглеївки, як маєтність кн. Костянтина Костянтиновича Острозького згадується в акті від 7 грудня 1601 року.
В 1800 році разом із іншими маєтностями Острозьких, село перейшло у спадщину князям Любомирським. Княгиня Ізабела Любомирська подарувала всі свої Костянтинівські володіння, в тому числі і село Баглаї своїй доньці, почесній статс-дамі Австрійської імператриці графині Констанції, яка вийшла заміж 1782 р. за польського коронного гетьмана Северина Станіславовича Жевуцького і володіла Старокостянтиновом і навколишніми селами до 1840 року.
На той час Баглаївська волость належала до Старокостянтинівського повіту, до її складу входили села: Баглаї, Решнівка, Іршики, Малашівка, Писарівнка, Киселі, Половинники, Огіївці, Сахнівці, Самчики, Ладиги, Лажева, Ємці.
Коли на початку 20-х років ХХ століття волості були анульовані, село в 1923 р. перейшло до Старокостянтинівського району. В довоєнні і роки окупації в період Другої світової війни церква в Баглаях функціонувала.
У 60-ті роках ХХ століття була виведена з культового використання. В 1990-х відбудована на тому ж місці. В спогадах місцевих жителів читаємо:
«Церква до війни працювала. Колись давно була костьолом. Після війни церкву хотіли зруйнувати, люди не дали. Мур навколо церкви розібрали, збудували школу. Церкву використовували, як колгоспний склад. У 1984 р. люди почали збирати кошти на її ремонт. Через кілька років відновили», — зі спогадів Войтюк Марії Дмитрівни, 1929 року народження.
Поліщук Надія Карпівна, 1935 року народження, пригадувала, що «після війни колгосп використовував церкву для зберігання зерна. Коли її хотіли зруйнувати, люди з села відстояли церкву».
«Церкву збудували в 1775 р. на засоби княгині Любомирської. В 1859 р. на кошти прихожан добудували дзвіницю. Церква мала 36 десятин землі, сінокосної 8 десятин. Церква була оточена великим парканом. Навколо росли сосни. Після війни влада хотіла розвалити церкву, пригнали танк. Люди три дні сиділи під церквою, щоб не дати її розвалити. Після цього церква стала колгоспним складом. В дзвіниці зберігали яди, на горищі — насіння буряка… Селяни самі за свої кошти відновили церкву. На даний час у церкві проходять богослужіння», — розповіла 17 квітня 2013 року Ганна Олексіївна Стаднік, 1929 року народження.
В 1970 році в багатотомнику «Історія міст і сіл України, Хмельницька область» зазначалось:
«Баглаї — центр сільської ради, розташоване на річці Смолці за 22 км від Старокостянтинова і 12 км від залізничної станції Старокостянтинів ІІ. Населення 709 чоловік. Сільраді підпорядковані села Ємці, Загірне, Лажева. Господарство вирощує зернові культури, цукрові буряки, виробляє тваринницьку продукцію. В селі є школа, клуб, бібліотека. Працює фельдшерсько-акушерський пункт. В роки війни в окупованому селі діяла підпільна група С. Стріхара з села Самчики. За мужність проявлену на фронтах Другої світової війни 95 жителів села нагороджені орденами і медалями…».
