Ціна нашої свободи: фото та історії трьох захисників, з якими сьогодні прощається Львів

Цього четверга Львів схилить голову в жалобі за трьома захисниками, які поклали життя на вівтар нашої незалежності. Владислав Остапенко, Василь Болог та Петро Кизик повертаються додому на щиті після героїчного протистояння агресору.

Про це повідомляє Львівська міська рада.

Церемонія прощання з полеглими воїнами розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, а орієнтовно об 11:30 львів’яни зможуть віддати останню шану Героям під час загальноміської церемонії на площі Ринок.

Місця останнього спочинку захисників:

Львів’янин Владислав Остапенко здобув освіту у столичному ліцеї №18, після чого обрав фах у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського. Отримавши диплом за спеціальністю «Фізичне виховання», він реалізував себе у професійній сфері, працюючи інспектором служби безпеки в ТОВ «ЕДЕМ-РЕЗОРТ ЕНД СПА».

Близькі згадують Владислава як надзвичайно дисципліновану та працелюбну людину, яка постійно прагнула розвитку. Його пристрастю змалечку був спорт, зокрема стендова стрільба, а вільний час він завжди намагався проводити на природі. Друзі запам’ятають його щирим, товариським та готовим підставити плече у скрутну хвилину.

Свій бойовий шлях Владислав розпочав у 2025 році, ставши до лав 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ. Виконував складні бойові завдання на Луганському напрямку, де до останнього подиху боронив суверенітет України.

У захисника залишилися мати, наречена, бабуся та вітчим.

Уродженець Львова, Василь Болог здобув середню освіту у місцевій школі, після чого присвятив себе будівельній справі, працюючи на приватних підприємствах.

Рідні та близькі згадують його як надзвичайно доброзичливу, ввічливу та щиру людину. Василь був енергійним і працьовитим, ніколи не відмовляв у допомозі тим, хто її потребував. Серед його захоплень особливе місце посідали риболовля та велопрогулянки.

До лав захисників України він приєднався у 2024 році. Боєць виконував завдання на Донецькому напрямку, воюючи у складі 425-го окремого штурмового полку «Скеля» Сухопутних військ ЗСУ. Василь до останнього залишався вірним присязі, боронячи суверенітет нашої держави.

У Героя залишилися сестра та двоє братів.

Уродженець села Кам’янобрід на Львівщині, Петро Кизик присвятив більшу частину свого життя порятунку людей. Після навчання у рідному селі він став курсантом Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Протягом 26 років він незмінно служив у ДСНС селища Верховина на Івано-Франківщині, пройшовши шлях від рядового інспектора до підполковника служби цивільного захисту та заступника начальника частини. За професіоналізм був неодноразово відзначений державними нагородами та грамотами.

Окрім служби, Петро активно брав участь у житті громади — він був дяком у місцевому храмі УГКЦ. Близькі згадують його як вольову та безстрашну людину, яка завжди була готова прийти на допомогу. Він був прикладом для рідних, турботливим чоловіком, батьком та вірним другом.

З перших днів повномасштабного вторгнення Петро Кизик став на захист України. Спершу служив у роті охорони Верховинського РТЦК та СП, а з 2023 року боронив державу на Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у лавах славетної 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. За особисту мужність воїн був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».

У Героя залишилися мати, дружина, донька з сім'єю, внучка, брати та сестри.

ІА "Вголос": НОВИНИ