Ціни на продукти вже європейські, а зарплати — досі українські

Українські продукти вже майже зрівнялися за вартістю з європейськими. Однак різниця у доходах колосальна. І якщо для поляка чи німця подорожчання на 10-15% — неприємність, то для українця це може стати трагедією для сімейного бюджету.

Чому так сталося?

Економіст Олег Пендзин пояснює чому яйця у Києві дорожче, ніж у Варшаві:

«В Україні — 20% ПДВ на продукти харчування, тоді як у Європі — лише 4-5%. Додайте сюди відсутність серйозних державних дотацій аграріям (у ЄС вони доходять до 70% доходів фермерів) — і стає зрозуміло, чому молоко чи яйця в Києві можуть коштувати дорожче, ніж у Варшаві", — розповідає експерт.

Ще один фактор — девальвація гривні та логістичні проблеми під час війни. Українські виробники змушені закладати у вартість продуктів високі ризики, а роздріб додає свою націнку, вважає Пензін.

Що це означає для сімей?

Європейська статистика вражає: сім'я в ЄС витрачає на продукти 12-18% доходу, тоді як українська — 40-50%. Інколи — ще більше, якщо врахувати комуналку та ліки. Виходить парадокс: маючи «європейські ціни», ми живемо з «українськими зарплатами».

І що ще гірше — дорожчають переважно дешеві продукти. Ті, які купує більшість населення: картопля, хліб, крупи. Тож найвразливіші верстви населення платять найбільшу ціну.

І тут виникає цікавий ефект. Раніше до дешевих полиць переважно йшли ті, хто жив на мінімальну зарплату. Тепер же туди «перебрались» і ті, хто ще вчора не економив. Тобто попит у цьому сегменті — подвоївся. А що відбувається, коли щось дуже хочуть купити? Правильно — воно дорожчає.

У результаті ціни на найдешевші продукти підскочили навіть більше, ніж на м'ясо чи молочку. Загальне зростання по кошику становить десь 20%, але окремі позиції «для бідних» зросли ще більше.

В коментарях у групі Телеграм серед мешканців Кривого Рогу було проведено опитування: «Скільки відсотків доходу витрачаєте на продукти?», і вот що пишуть люди:

• Тетяна Золотко:

«Мені даже на їжу не вистачае, моя пенсия 3600″.

• Ганна:

«Люди скуповують в секондах бо на одяг нормальний не вистачає грошей! Добре хоч Європа нам віддає своє сміття, ми теж брендові речі маємо (навіть соромно, що ми носимо недоноски)».

• Таїсія:

«На їжу витрачаю всі гроші"

• Людмила:

«Я одна... допомагають діти та внуки. На роботу не піду, нема здоров'я, весь вік віддала на державу, а вона мені нищівну пенсію (хоча стажу в мене майже 40 років). Гарячий цех...».

• Тетяна:

«Комуналка+харчування — все витрачаю туди».

І дійсно, майже 70 відсотків опитуваних витрачають на їжу більше 75-80 % власного доходу.

Ціни на продукти стали своєрідним тестом для державної політики. Якщо ми йдемо в ЄС, логічно переймати не лише високі стандарти, а й механізми соціального захисту. Бо інакше вийде, що українці отримали «європейську касу» в супермаркетах, але так і не отримали «європейську зарплату» на банківських картках.

Зменшення ПДВ на харчі, реальні дотації фермерам, контроль за націнками торгових мереж — це не популізм, а питання виживання. Бо сім'я, яка віддає половину заробітку на їжу, не думає про майбутнє, вона думає лише про завтрашній обід.

Автор: Катерина Артемова