ТЦК двічі відмовив у відстрочці чоловіку з матір’ю з інвалідністю I групи через сестру за кордоном: чим завершилася справа

Миколаївський окружний адміністративний суд встановив, що ТЦК повторно відмовив у відстрочці з тих самих підстав, які вже визнав необґрунтованими суд, та зобов’язав надати її чоловіку, чия сестра перебуває за кордоном.

Обставини справи

Позивач вимагав визнати протиправним і скасувати рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), оформлене протоколом № 2 від 12 січня 2026 року, а також зобов’язати відповідача надати йому відстрочку на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Чоловік пояснив, що звернувся із заявою про відстрочку через наявність матері з інвалідністю I групи. Однак повідомленням від 12 січня 2026 року № 5/147 ТЦК відмовив йому, зазначивши, що заявник не довів відсутності інших працездатних осіб, які за законом зобов’язані утримувати матір.

Позивач наголосив, що аналогічну відмову з тих самих мотивів уже розглядав суд, проте ТЦК не врахував висновків попереднього судового рішення.

Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав і проти вимог не заперечив. Суд розглянув справу за наявними матеріалами.

ТЦК уже відмовляв чоловіку у відстрочці

Суд встановив, що позивач є сином жінки з інвалідністю I групи внаслідок загального захворювання, встановленою безстроково. Це підтверджували свідоцтво про народження та довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

1 червня 2025 року чоловік подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв’язку з інвалідністю матері.

Однак повідомленням від 4 червня 2025 року № 5/6928 та рішенням комісії, оформленим протоколом від 3 червня 2025 року, йому відмовили. ТЦК послався на те, що в родині є інші члени, які повинні здійснювати догляд за матір’ю.

Позивач оскаржив це рішення. 20 жовтня 2025 року Миколаївський окружний адміністративний суд у справі № 400/7016/25 задовольнив його позовні вимоги в частині скасування відмови та зобов’язав повторно розглянути заяву про відстрочку з урахуванням правової оцінки суду.

У попередній справі суд установив, що чоловік подав документи, передбачені Порядком № 560, а наявних доказів достатньо для підтвердження факту утримання ним матері.

Також суд врахував, що сестра позивача перебуває за кордоном і не виявила бажання повертатися в Україну для догляду за матір’ю. За висновком суду, позивач був єдиною особою, яка відповідно до закону зобов’язана та фактично має можливість здійснювати догляд за матір’ю з інвалідністю I групи.

Попри це, після повторного розгляду заяви ТЦК знову відмовив чоловіку. У повідомленні № 5/147 та протоколі № 2 від 12 січня 2026 року як підставу знову зазначили наявність інших членів родини, які повинні здійснювати догляд.

Чому суд визнав повторну відмову протиправною

Розглядаючи новий позов, суд врахував положення Конституції України, Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

Суд зазначив, що обставини, встановлені рішенням від 20 жовтня 2025 року у справі № 400/7016/25, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та не потребують повторного доказування.

Отже, ТЦК під час повторного розгляду заяви мав урахувати правову оцінку, надану судом у попередній справі. Однак відповідач знову відмовив із тих самих мотивів, яким суд уже дав оцінку.

Інших підстав для відмови у наданні відстрочки ТЦК не навів. Відповідач також не подав заперечень проти нового позову та не зазначив обставин, які свідчили б про невідповідність чоловіка встановленим законом умовам для відстрочки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення, оформлене протоколом № 2 від 12 січня 2026 року, є протиправним, оскільки його ухвалили без урахування правової оцінки, наданої в попередньому судовому рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо повноважень органу влади

Обираючи спосіб захисту прав позивача, суд послався на постанову Верховного Суду від 26 вересня 2023 року у справі № 420/5833/19.

У ній Верховний Суд пояснив, що дискреційні повноваження органу влади можуть передбачати вибір між кількома варіантами рішень, установленими законом. Якщо ж орган уже розглянув заяву та відмовив у її задоволенні, а суд визнав таку відмову протиправною і встановив, що заявник виконав усі визначені законом умови, суд може зобов’язати орган ухвалити конкретне рішення.

Якщо ж орган має право обирати між кількома законними варіантами дій, суд може зобов’язати його повторно розглянути питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У цій справі ТЦК двічі відмовив чоловіку з однієї й тієї самої причини, а додаткових підстав для відмови не навів. Суд урахував також те, що під час повторного розгляду заяви відповідач не виконав висновків попереднього судового рішення.

Тому суд визнав зобов’язання безпосередньо надати відстрочку належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Що вирішив суд

Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив позов у справі № 400/479/26.

Суд визнав протиправним і скасував рішення ТЦК та СП, оформлене протоколом № 2 від 12 січня 2026 року, про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Також відповідача зобов’язали надати чоловіку відстрочку на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК на користь позивача постановили стягнути судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.