ТЦК мобілізував батька, який сам виховує двох дітей: чим завершилася справа
Дніпропетровський окружний адміністративний суд розглянув справу чоловіка, якого призвали на військову службу під час мобілізації, хоча за десять днів до цього інший суд встановив, що він самостійно виховує двох малолітніх дітей без участі матері.
Під час розгляду справи також виникли питання до проходження ВЛК: матеріали справи не підтвердили проведення низки передбачених процедурою обстежень, а доказів протилежного відповідачі не надали.
У результаті суд встановив, що чоловік мав право на відстрочку, а медичний огляд ВЛК був проведений із порушенням встановленої процедури.
Обставини справи
Як випливає з матеріалів справи, 12 березня 2026 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої його визнали придатним до військової служби.
Того ж дня наказом начальника ТЦК та СП його призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини. Наступного дня наказом командира військової частини чоловіка зарахували до списків особового складу.
Позивач стверджував, що 12 березня його затримали невідомі особи у камуфляжі без участі поліцейських та примусово доставили до ТЦК та СП. За його словами, ВЛК провели з порушеннями, не забезпечивши належного медичного огляду.
Чоловік також зазначав, що просив направити його на додаткове обстеження через проблеми зі здоров’ям та надавав медичні документи про наявність хронічних захворювань.
Крім того, позивач наполягав, що мав право на відстрочку, оскільки самостійно виховує двох неповнолітніх дітей.
За десять днів до призову суд встановив, що дітей самостійно виховує батько
Важливою обставиною стало рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 2 березня 2026 року — за десять днів до призову чоловіка.
Цим рішенням було встановлено, що двоє малолітніх дітей фактично проживають із батьком та перебувають на його щоденному догляді й утриманні.
Суд встановив, що батько без участі матері здійснює основний обсяг повсякденного догляду за дітьми: організовує їхній побут та режим дня, забезпечує харчування, одяг і засоби гігієни, здійснює постійний нагляд, забезпечує безпеку та медичний супровід, організовує дозвілля і розвиток.
Мати дітей проживала окремо та підтвердила їх проживання з батьком.
Тим же рішенням суд розірвав шлюб батьків та залишив неповнолітніх дітей проживати разом із батьком, який самостійно виховує їх без участі матері.
Чому суд визнав право на відстрочку
Дніпропетровський окружний адміністративний суд застосував пункт 4 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Ця норма передбачає, зокрема, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які самостійно виховують та утримують дитину віком до 18 років за рішенням суду.
Водночас частина 7 статті 23 Закону передбачає, що перевірку підстав для надання військовозобов’язаному відстрочки та її оформлення здійснюють ТЦК та СП.
Врахувавши обставини, встановлені рішенням Соборного районного суду, адміністративний суд дійшов висновку, що позивач належав до осіб, які мають право на відстрочку відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону.
Що суд встановив щодо ВЛК
Окремо суд перевірив законність постанови ВЛК, якою чоловіка визнали придатним до військової служби.
При цьому суд наголосив, що адміністративний суд не може замість лікарів встановлювати діагноз, оцінювати правильність застосування медичних методів чи самостійно вирішувати, придатна або непридатна людина до військової служби. Визначення діагнозу та ступеня придатності належить до компетенції ВЛК.
Однак суд може перевірити, чи дотрималася ВЛК встановленої процедури медичного огляду та оформлення його результатів.
Саме в цій частині суд встановив порушення.
Згідно з довідкою ВЛК від 12 березня 2026 року чоловіка за результатами медичного огляду визнали здоровим та придатним до військової служби.
Водночас у матеріалах справи містилася медична документація, згідно з якою раніше чоловікові були встановлені, зокрема, сечокам’яна хвороба, конкремент правої нирки та хронічний пієлонефрит.
Наявність цих діагнозів сама по собі не стала підставою для висновку суду про непридатність чоловіка. Суд врахував медичну документацію при оцінці того, наскільки повно ВЛК дослідила стан його здоров’я.
Матеріали справи не підтвердили проведення низки передбачених обстежень
Суд звернув увагу, що з матеріалів справи №160/11209/26 не вбачається проведення під час огляду низки діагностичних заходів, передбачених Положенням про військово-лікарську експертизу.
Зокрема, йшлося про рентгенологічне або флюорографічне обстеження органів грудної клітки, загальний аналіз крові, ЕКГ та дослідження сечі.
Також суд послався на передбачені Положенням вимоги щодо отримання до початку огляду відповідних медичних відомостей.
При цьому відповідачі не надали суду доказів, які б підтверджували належне проведення відповідних діагностичних заходів.
Суд наголосив, що законодавство, чинне на момент проходження чоловіком ВЛК, не передбачало спрощення процедури медичного огляду.
Тому неповний медичний огляд та порушення встановленої процедури суд не визнав суто формальними недоліками. У своїй сукупності вони свідчили про неповне вивчення та оцінку стану здоров’я чоловіка під час визначення ступеня його придатності до військової служби.
У результаті суд визнав постанову ВЛК необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Чоловік залишив військову частину, але зі списків особового складу його не виключили
Ще одна обставина справи стосувалася подій уже після призову.
Як зазначено в рішенні суду, позивача не виключили зі списків особового складу у зв’язку із самовільним залишенням ним військової частини відповідно до наказу від 17 березня 2026 року.
При цьому суд у межах цього спору не вирішував питання правомірності такого залишення військової частини.
Для розгляду позову істотним було те, що чоловік продовжував перебувати у списках особового складу.
Суд нагадав, що відповідно до частини 3 статті 24 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Чому суд не обмежився скасуванням постанови ВЛК
Суд також розглянув питання про наслідки скасування рішень, на підставі яких чоловіка призвали та зарахували до військової частини.
Попри те, що наказ про призов та наказ про зарахування до списків особового складу вже були реалізовані, суд зазначив, що це не позбавляє їх адресата права оскаржити такі індивідуальні акти, якщо вони безпосередньо стосуються його прав та законних інтересів.
Суд виходив із необхідності забезпечити ефективне відновлення порушеного права, а не лише формально констатувати незаконність відповідних рішень.
Як зазначив суд, протиправні дії не можуть спричиняти правомірних наслідків. Юридичні наслідки порушень прав особи, які виникли внаслідок протиправного рішення чи дій суб’єкта владних повноважень, мають бути виправлені таким чином, щоб повернути сторони у правовий стан, який існував до порушення.
Тому суд визнав необхідним скасувати не лише постанову ВЛК, а й наказ про призов та наказ про зарахування до списків особового складу у відповідній частині, а також зобов’язати військову частину виключити позивача зі списків і звільнити його з військової служби.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд задовольнив позов у повному обсязі.
Суд:
- визнав протиправною та скасував постанову ВЛК від 12 березня 2026 року про придатність чоловіка до військової служби;
- визнав протиправним та скасував наказ начальника ТЦК та СП у частині призову чоловіка на військову службу під час мобілізації;
- визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини в частині зарахування чоловіка до списків особового складу;
- зобов’язав військову частину виключити його зі списків особового складу та звільнити з військової служби;
- стягнув на користь позивача 3993,60 грн сплаченого судового збору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
