ТЦК мобілізував працівника «Укрпошти», бо він нібито «сам захотів відмовитися від бронювання»
Працівника «Укрпошти», який мав бронювання до 30 грудня 2026 року, мобілізували та направили до військової частини. У ТЦК пояснили це тим, що чоловік нібито сам захотів відмовитися від бронювання та подав відповідну заяву. Сам працівник це заперечував.
Ситуація набула ще більшого резонансу після того, як «Укрпошта» підтвердила, що чоловік справді працював у компанії та був заброньований, а також повідомила про своє звернення щодо перевірки підстав його затримання та недопущення мобілізації заброньованого працівника.
У підсумку спір дійшов до Запорізького окружного адміністративного суду.
Працівник «Укрпошти» мав бронювання до кінця 2026 року
Як установив суд, чоловік працював в АТ «Укрпошта» з 9 червня 2026 року у відділенні поштового зв’язку №60.
За довідкою роботодавця він був заброньований за підприємством до 30 грудня 2026 року.
Такі самі відомості містилися і у витягу з його особистого застосунку «Резерв+» станом на 12 червня 2026 року.
Однак 30 червня начальник ТЦК видав наказ №5648, яким чоловіка призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини.
Після цього наказом командира військової частини його зарахували до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Чоловік звернувся до суду. Він просив скасувати наказ про мобілізацію, наказ про зарахування до військової частини, а також зобов’язати командира звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу.
У ТЦК заявили, що чоловік сам захотів відмовитися від бронювання
ТЦК заперечував проти позову та виклав іншу версію подій.
За твердженням відповідача, 29 червня 2026 року чоловік прибув до ТЦК у супроводі працівників поліції для уточнення військово-облікових даних.
У ТЦК зазначили, що чоловік нібито прибув добровільно, тому протокол про адміністративне затримання щодо нього не складали.
Під час перевірки даних представники ТЦК побачили у Реєстрі, що чоловік має чинне бронювання як працівник «Укрпошти» на період із 13 червня до 30 грудня 2026 року.
Водночас, за версією ТЦК, під час спілкування чоловік «виявив бажання» відмовитися від бронювання та долучитися до лав Збройних Сил України. На підтвердження цього відповідач послався на заяву від 29 червня 2026 року.
Після цього, як стверджував ТЦК, відомості про скасування бронювання були внесені до Реєстру. Того ж дня чоловіка направили на медичний огляд, а наступного дня видали наказ про його призов.
Сам позивач заперечував, що добровільно відмовився від бронювання.
Його представник також звертав увагу суду на те, що сам факт доставлення чоловіка до ТЦК у супроводі працівників поліції, на його думку, суперечить версії про добровільність таких дій.
«Укрпошта» підтримала працівника
АТ «Укрпошта» у справі виступало третьою особою на стороні позивача та підтримало його вимоги.
Компанія підтвердила справжність документів, наданих чоловіком до суду.
Йшлося, зокрема, про довідку щодо його постійного місця роботи та бронювання до 30 грудня 2026 року.
Також «Укрпошта» підтвердила своє клопотання від 1 липня 2026 року щодо перевірки підстав затримання чоловіка та недопущення мобілізації заброньованого працівника.
Що говорить закон про бронювання
Суд нагадав, що відповідно до статті 39 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов’язані, які перебувають у запасі та не заброньовані в установленому порядку.
Водночас пункт 1 частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прямо передбачає, що військовозобов’язані, заброньовані в установленому порядку та які перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову під час мобілізації.
Суд також проаналізував порядок бронювання, затверджений постановою Кабміну №76.
Відповідно до нього бронювання здійснюється в електронній формі через портал «Дія», а заброньованому військовозобов’язаному надається відстрочка від призову.
Інформація про бронювання та відстрочку відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.
Суд: відомості в «Резерв+» підтверджували чинну відстрочку
Одним із ключових доказів у справі став витяг із застосунку «Резерв+».
Суд зазначив, що відображення там інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів про наявність відстрочки свідчить про те, що щодо позивача була проведена передбачена законодавством процедура бронювання.
Станом на 12 червня 2026 року у «Резерв+» містилася інформація, що чоловік заброньований за «Укрпоштою» до 30 грудня 2026 року.
Суд наголосив, що, видаючи 30 червня наказ про призов, ТЦК був обізнаний або, з огляду на законодавчі вимоги, повинен був бути обізнаний про право чоловіка на відстрочку.
При цьому відомості з Реєстру про бронювання працівника суд визнав документальним підтвердженням наданої йому відстрочки.
Тому суд дійшов висновку, що позивач відповідно до статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, принаймні до 30 грудня 2026 року.
Що суд сказав про нібито добровільну відмову від бронювання
Окремо суд врахував, що позивач заперечував факт добровільної відмови від бронювання.
Водночас суд наголосив: відповідно до законодавства заброньовані військовозобов’язані не підлягають призову під час мобілізації, а вже надана їм відстрочка може бути анульована лише у випадках, передбачених законодавством.
При цьому саме на ТЦК як на суб’єкта владних повноважень покладався обов’язок довести правомірність свого рішення.
На переконання суду, відповідач цього не зробив.
У результаті суд визнав протиправним наказ від 30 червня 2026 року №5648 у частині призову чоловіка під час мобілізації та його направлення до військової частини.
Суд зазначив, що цей наказ був виданий у межах повноважень ТЦК, але не у спосіб, визначений законодавством, та без належного врахування всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення.
Чому скасували і наказ військової частини
Після вирішення питання щодо незаконності призову суд окремо оцінив наказ командира військової частини про зарахування чоловіка до особового складу.
Суд встановив, що саме наказ про мобілізацію був правовою підставою для подальшого зарахування чоловіка до військової частини та проходження ним військової служби.
Оскільки наказ про призов визнано протиправним, виданий на його підставі наказ військової частини суд визнав похідним від незаконної мобілізації.
Тому його також скасували.
Суд пояснив, чому чоловіка необхідно звільнити зі служби
Окремо суд розглянув вимогу про фактичне звільнення чоловіка з військової служби.
У рішенні зазначено, що Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» прямо не містить такої підстави для звільнення, як незаконна мобілізація.
Однак суд виходив із того, що проходження військової служби в цьому випадку стало безпосереднім наслідком протиправного наказу про мобілізацію.
Тому простого скасування наказу про призов було б недостатньо для повного відновлення прав позивача.
Якби після скасування наказу чоловік і надалі залишався у статусі військовослужбовця, порушене право фактично не було б відновлене, а сам позивач залишався б у стані правової невизначеності.
Саме тому суд зобов’язав командира військової частини звільнити чоловіка з військової служби та виключити його зі списків особового складу.
Помилки державного органу не повинні виправлятися за рахунок людини
У мотивувальній частині суд також послався на практику Європейського суду з прав людини щодо принципу «належного урядування».
Згідно з цим принципом державні органи, які не дотримуються встановлених ними самими процедур, не повинні отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків.
Ризик помилки державного органу має покладатися на державу, а не на особу, якої така помилка стосується.
Що вирішив суд
Запорізький окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов у справі №280/7092/26.
Суд:
- визнав протиправним та скасував наказ ТЦК від 30 червня 2026 року №5648 у частині призову чоловіка на військову службу під час мобілізації та його направлення до військової частини;
- визнав протиправним та скасував наказ командира військової частини від 1 липня 2026 року №45 у частині зарахування чоловіка до списків особового складу та призначення на посаду;
- зобов’язав командира військової частини звільнити позивача та виключити його зі списків особового складу;
- стягнув на користь чоловіка 1064,96 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань ТЦК.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
