ТЦК мобілізував заброньованого чоловіка після спроби перетину кордону: суд визнав дії протиправними

Закарпатський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом працівника ТОВ до територіального центру комплектування та соціальної підтримки і військової частини щодо правомірності його мобілізації за наявності чинного бронювання та відстрочки від призову. Позивач просив визнати протиправними дії щодо проведення мобілізаційних заходів та скасувати наказ про його призов на військову службу під час мобілізації.

Обставини справи

Позивач працював у ТОВ  монтажником з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій шостого розряду. На підприємство його було прийнято з 11 серпня 2023 року. ТОВ здійснює діяльність у сфері будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій і відповідними наказами Міністерства енергетики було віднесене до підприємств паливно-енергетичного комплексу, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення.

У квітні 2025 року підприємство уклало договір підряду щодо нового будівництва газопоршневої установки потужністю 9200 кВт для генерації електроенергії у Берегівському районі Закарпатської області. Оскільки об’єкт знаходився у межах прикордонної смуги, ТОВ отримало від Державної прикордонної служби дозвіл на в’їзд та перебування у прикордонній смузі для працівників, залучених до виконання робіт. Такий дозвіл було оформлено і щодо позивача, строк його дії був визначений до 15 серпня 2026 року.

28 жовтня 2025 року генеральний директор ТОВ «Хорос» видав наказ, відповідно до якого позивача у зв’язку з виробничою необхідністю було відряджено до Берегова для виконання робіт за договором підряду.

На момент спірних подій працівник був заброньований підприємством у встановленому законодавством порядку. Відомості про бронювання містилися в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів і були відображені в електронному військово-обліковому документі «Резерв+». Саме наявність чинного бронювання та відповідної відстрочки позивач визначав як головну підставу протиправності свого призову.

4 листопада 2025 року позивача було доставлено до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Того ж дня було сформовано направлення на військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби, при цьому, як встановив суд, дата вручення направлення та підпис позивача в ньому були відсутні. Довідкою ВЛК від 4 листопада 2025 року його було визнано придатним до військової служби.

Того ж дня начальник ТЦК та СП видав наказ № М269 «Про призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до якого позивача призвали на військову службу під час мобілізації та направили до військової частини. Згодом, 10 січня 2026 року, наказом командира іншої військової частини військовослужбовця було зараховано до списків особового складу та на відповідні види забезпечення.

Позивач наполягав, що на момент мобілізації мав чинну відстрочку як заброньований працівник критично важливого підприємства. За його твердженням, ТЦК та СП під час проведення мобілізаційних заходів не врахував інформацію про бронювання. Також позивач стверджував, що фактично не проходив ВЛК, а відомості про стан його здоров’я могли бути оформлені формально. На його переконання, заброньована особа за таких обставин не підлягала ані повторному проходженню ВЛК, ані призову на військову службу під час мобілізації.

Позиції сторін та третіх осіб

Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки заперечував проти позову. Відповідач зазначав, що 4 листопада 2025 року позивача затримали представники ДПСУ при спробі незаконного перетину державного кордону, після чого працівники поліції доставили його до ТЦК та СП. При цьому, за даними відповідача, на момент уточнення військово-облікових даних у Реєстрі позивач мав статус особи, яка користується правом на відстрочку та перебуває на спеціальному військовому обліку.

Відповідач посилався також на постанову Берегівського районного суду Закарпатської області від 3 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 204-1 КУпАП, якою було накладено штраф у розмірі 5950 грн.

За позицією ТЦК та СП, бронювання працівника критично важливого підприємства оформлюється з метою забезпечення безперервної роботи такого підприємства в особливий період. Відповідач вважав, що поведінка, пов’язана зі спробою незаконного перетину кордону, об’єктивно суперечить меті надання бронювання. Також ТЦК наголошував, що наявність чинного бронювання не надає військовозобов’язаному права порушувати законодавство, зокрема правила перетину державного кордону.

ТЦК та СП вказував, що з урахуванням встановленого правопорушення та зміни обставин, які, на думку відповідача, мали значення для надання відстрочки, до облікових даних було внесено відповідну службову інформацію, а уповноважені органи та підприємство, за поданням якого здійснювалося бронювання, були повідомлені для прийняття рішення. Відповідач також стверджував, що бронювання нібито було оформлено із наданням недостовірних відомостей та, імовірно, з метою незаконного перетину державного кордону, у зв’язку з чим, на його думку, воно підлягало скасуванню.

Міністерство оборони України у своїх письмових поясненнях зазначило, що підстави і порядок надання відстрочки визначаються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» та постановою Кабінету Міністрів України №560. Міністерство наголосило, що відповідно до частини першої статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заброньовані військовозобов’язані, які перебувають на спеціальному військовому обліку, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Міноборони окремо зазначило, що протягом строку дії відстрочки військовозобов’язаний не підлягає призову. За поясненнями Міністерства, мобілізація заброньованої особи можлива, якщо закінчився строк дії відстрочки, підприємство втратило статус критично важливого, працівник звільнився з підприємства, яке його забронювало, або добровільно виявив бажання проходити військову службу. Правове значення має наявність чинного рішення про бронювання та відображення відповідної інформації у Реєстрі саме на момент прийняття рішення про призов.

ТОВ надало суду докази бронювання працівника з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також витяг із «Резерв+». Крім того, підприємство повідомило суд про виконання робіт на об’єкті будівництва газопоршневої установки у прикордонній смузі та підтвердило наявність у працівника дозволу ДПСУ на в’їзд і перебування в цій смузі.

Висновки та рішення суду

Суд виходив із пункту 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами та організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо такі особи перебувають на спеціальному військовому обліку.

Суд також застосував Порядок бронювання військовозобов’язаних на період мобілізації та на воєнний час, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №76. Цей Порядок передбачає, що заброньованим військовозобов’язаним надається відстрочка від призову під час мобілізації, а інформація про її надання відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Суд навів передбачені Порядком №76 підстави анулювання відстрочки. До них належать закінчення строку її дії; завершення критично важливим підприємством виконання робіт чи надання послуг для забезпечення потреб Збройних Сил та інших військових формувань; позбавлення підприємства статусу критично важливого; ліквідація відповідного органу або підприємства; звільнення військовозобов’язаного; тимчасове припинення дії його трудового договору; обґрунтоване подання керівника відповідного державного органу або критично важливого підприємства через портал «Дія»; надання відстрочки з інших підстав, визначених статтею 23 Закону; припинення відповідного договору або контракту для окремих визначених категорій працівників міжнародних організацій; невиконання оператором протимінної діяльності робіт з розмінування протягом шести місяців; невідповідність військовозобов’язаного визначеним Порядком умовам; звільнення з посади священнослужителя, а також виключення суб’єкта господарювання або працівника зі складу відповідної бригади у випадках, передбачених Порядком.

Крім того, суд зазначив, що заява про анулювання бронювання подається засобами порталу «Дія» уповноваженим керівником або особою, яка має право діяти від імені юридичної особи. Після надходження такої заяви засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів в автоматичному режимі здійснюється анулювання відстрочки і переведення військовозобов’язаного на загальний військовий облік за наявності передбачених Порядком умов.

Суд також застосував Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №560. Згідно з пунктом 2 цього Порядку призову підлягають придатні за станом здоров’я резервісти і військовозобов’язані, які не мають права на відстрочку з підстав, передбачених статтею 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Процедура призову, відповідно до пункту 6 Порядку №560, включає проходження медичного огляду, перевірку підстав для надання відстрочки та її оформлення, документальне оформлення призову і відправлення призваної особи до місця проходження військової служби.

Проаналізувавши законодавство та матеріали справи, суд встановив, що на день призову позивач мав чинну відстрочку у зв’язку з бронюванням підприємством, на якому працював. При цьому суд не встановив жодної з передбачених законодавством підстав для анулювання цієї відстрочки. Доказів протилежного відповідач не подав. Тому позивач у зв’язку з чинним бронюванням не підлягав призову на військову службу під час мобілізації.

Суд дійшов висновку, що ТЦК та СП порушив пункт 1 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункти 2 і 6 Порядку №560. За висновком суду, позивач не міг бути призваний за мобілізацією в силу наявного у нього правового статусу заброньованої особи. Цей висновок суд визнав таким, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22.

Окремо суд констатував, що ТЦК та СП перевищив свої повноваження, оскільки належним чином не виконав обов’язок щодо перевірки наявності та підстав відстрочки від призову та допустив документальне оформлення призову позивача на військову службу за наявності чинної відстрочки.

Суд звернув увагу і на те, що відповідач не надав доказів, які спростовували б доводи та докази позивача, а також не довів дотримання всіх складових процедури призову. Зокрема, у матеріалах не було належних доказів направлення та отримання позивачем повістки, дотримання процедури у зв’язку з можливим порушенням правил військового обліку та доставленням до ТЦК, а також належного проходження медичного огляду. У сукупності це, на переконання суду, свідчило про недоведеність відповідачем законності оскаржуваного рішення.

Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив позов у повному обсязі. Суд визнав протиправними дії щодо проведення мобілізаційних заходів стосовно позивача та визнав протиправним і скасував наказ начальника ТЦК та СП від 4 листопада 2025 року №М269 «Про призов військовозобов’язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині, що стосувалася позивача.

Рішення у справі № 260/174/26 може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.