ТЦК не прийняв у дітей загиблого військового заяви на 15 млн грн через «не ту прописку»: суд визнав відмову протиправною

Запорізький окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу за позовом дітей загиблого військовослужбовця до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у прийнятті заяв про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю їхнього батька.

Позивачі просили визнати таку відмову протиправною та зобов’язати районний ТЦК та СП виконати передбачену законодавством процедуру: прийняти документи щодо виплати одноразової грошової допомоги та направити їх до обласного ТЦК та СП за підпорядкованістю.

Обставини справи

Позивачами у справі № 280/6027/26 були четверо дітей військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби у Збройних Силах України.

19 квітня 2026 року в інтересах усіх дітей були оформлені заяви про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця відповідно до Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45.

Через представника позивачі цінним листом направили до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки пакет документів із заявами щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю їхнього батька.

Йшлося про одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн.

29 квітня 2026 року ТЦК та СП чотирма окремими листами відмовив у задоволенні заяв. Підставами для відмови було зазначено те, що заяви нібито складені у довільній формі, а також подані не за належним місцем, що, на думку ТЦК та СП, порушувало встановлену процедуру та суперечило чинному законодавству.

Позивачі вважали таку відмову протиправною та звернулися до адміністративного суду.

Вони просили визнати незаконною відмову у прийнятті заяв про виплату одноразової грошової допомоги та зобов’язати районний ТЦК та СП діяти відповідно до розділу IV пункту 4.2 Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони № 45, тобто направити документи щодо призначення виплати до обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за підпорядкуванням.

Позиція ТЦК та СП

У відзиві на позов ТЦК та СП заперечував проти задоволення вимог.

Відповідач наполягав, що заяви про виплату одноразової грошової допомоги були подані з порушенням вимог законодавства.

На думку ТЦК та СП, такі заяви необхідно було подавати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації заявників.

Крім того, відповідач зазначав, що заяви мають бути складені за встановленою формою, тоді як звернення позивачів, за його твердженням, були оформлені у довільній формі.

З огляду на це ТЦК та СП просив суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Позиція позивачів

Позивачі підтримали заявлені вимоги та заперечили проти аргументів ТЦК та СП.

Вони зазначили, що законодавство не встановлює обов’язку подавати заяву про виплату одноразової грошової допомоги виключно до ТЦК та СП за місцем реєстрації заявника.

Звернення саме до цього територіального центру вони також пояснювали тим, що загиблого військовослужбовця було мобілізовано через відповідний орган.

Таким чином, позивачі наполягали, що передбачених законом підстав для повернення їхніх документів та припинення подальшого розгляду заяв не було.

Які норми законодавства застосував суд

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд насамперед послався на частину другу статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд також врахував положення статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких завдання адміністративного судочинства полягає у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів у сфері публічно-правових відносин для ефективного захисту прав та інтересів осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

При розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень суд має, зокрема, перевіряти, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень і у спосіб, визначені законодавством, чи використане повноваження з тією метою, для якої його надано, чи є рішення обґрунтованим, безстороннім, добросовісним, розсудливим і пропорційним.

Суд також навів положення Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі військовослужбовця є гарантованою державою виплатою особам, які мають право на її отримання.

Така допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби.

До осіб, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, закон відносить, зокрема, дітей загиблого військовослужбовця, вдову або вдівця, батьків, у визначених законом випадках — внуків, особу, яка проживала із загиблим однією сім’єю без реєстрації шлюбу за умови встановлення цього факту судом, а також утриманців.

Суд також звернувся до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975. Відповідно до нього днем виникнення права на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця є дата смерті, зазначена у свідоцтві про смерть.

Допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім’ї, батькам та утриманцям загиблого. Якщо одна з таких осіб відмовляється від отримання своєї частки, вона розподіляється між іншими особами, які мають право на виплату, а заява про відмову повинна бути нотаріально посвідчена.

Куди саме можна подавати заяву про виплату

Ключове значення для вирішення спору суд надав Порядку і умовам призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців ЗСУ в період воєнного стану, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45.

Суд звернув увагу, що відповідно до цього Порядку заява подається до районного або міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.

Розділом IV Порядку встановлений окремий алгоритм опрацювання документів, які подаються для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Члени сім’ї загиблого звертаються до районного або міського ТЦК та СП незалежно від місця своєї реєстрації та подають передбачені Порядком документи.

Районний або міський ТЦК та СП зобов’язаний прийняти від заявника документи незалежно від місця його реєстрації, завірити копії та не пізніше семи робочих днів після надходження всіх необхідних документів направити їх до обласного або Київського міського ТЦК та СП за підпорядкуванням.

Якщо відсутні документи, що підтверджують загибель військовослужбовця або інші необхідні обставини, районний чи міський ТЦК та СП має здійснювати пошук відсутніх документів шляхом направлення відповідних запитів до військової частини, лікувального закладу, обласного ТЦК та СП або відповідного підрозділу персоналу.

Після цього обласний ТЦК та СП перевіряє отримані матеріали, визначає осіб, які документально підтвердили право на одержання одноразової допомоги, а також тих, які звернулися або можуть звернутися за її отриманням, але не подали всіх документів.

Результати опрацювання оформлюються відповідним висновком та доповіддю і разом з іншими матеріалами направляються до Департаменту соціального забезпечення через Управління соціальної підтримки.

Які документи подаються для отримання допомоги

Суд окремо звернув увагу, що додатком 2 до Порядку встановлений перелік документів, які члени сім’ї подають до районного або міського ТЦК та СП для призначення та виплати одноразової допомоги.

До них належать заява про виплату одноразової грошової допомоги за формою, визначеною додатком 1, документ, що посвідчує особу, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, свідоцтво про смерть військовослужбовця, а також документ, що підтверджує родинні зв’язки із загиблим.

Для дитини таким документом є свідоцтво про народження.

Також подаються згода на обробку персональних даних, довідка або повний витяг з інформаційно-аналітичної системи щодо притягнення до кримінальної відповідальності та наявності судимості, а в передбачених випадках — документи щодо встановлення опіки чи піклування, нотаріально посвідчена відмова або інший правочин, рішення суду, яке стосується призначення одноразової грошової допомоги, та інші документи щодо її призначення і виплати.

Висновки суду щодо форми заяв та місця їх подання

Дослідивши матеріали справи і заяви, які були подані до ТЦК та СП, суд встановив, що позивачі дотрималися всіх формальностей подання заяв.

Посилання ТЦК та СП на те, що заяви нібито були складені у неналежній формі, суд оцінив критично.

Як встановив суд, надані копії заяв відповідали формі, передбаченій додатком 1 до Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану.

Так само суд відхилив аргумент відповідача про те, що заяви були подані «не за місцем».

Суд прямо зазначив, що така позиція суперечить нормам Порядку та не була спростована ТЦК та СП у відзиві на позов.

Отже, встановлених законодавством підстав для відмови у прийнятті заяв через місце реєстрації заявників або через форму звернення у цьому випадку не було.

Окремо суд проаналізував вимогу позивачів зобов’язати районний ТЦК та СП сформувати і направити комплект документів щодо виплати одноразової грошової допомоги до обласного ТЦК та СП.

Суд зазначив, що Порядок, затверджений наказом Міністерства оборони України № 45, чітко регламентує покроковий, етапний механізм опрацювання заяв про виплату одноразової грошової допомоги.

У межах цього механізму районний ТЦК та СП зобов’язаний прийняти документи, провести їх первинну перевірку, сформувати особову справу та направити її до обласного ТЦК та СП за підпорядкованістю для узагальнення і подальшого винесення на розгляд Комісії Міністерства оборони України.

Суд наголосив, що дії районного ТЦК та СП щодо формування та передачі документів до органу вищого рівня мають суто процедурний, процесуально-технічний характер і є обов’язковими для виконання.

При цьому районний ТЦК та СП не має повноважень ухвалювати остаточне рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги або зупиняти рух заяви на цьому етапі процедури.

Обов’язок направити сформовану справу до відповідного органу є імперативним, а не дискреційним. Тобто у районного ТЦК та СП немає свободи розсуду чи можливості обирати інший варіант поведінки.

Тому зобов’язання ТЦК та СП оформити і направити комплект документів та висновок за підпорядкованістю не є втручанням суду в дискреційні повноваження органу і не означає перебрання судом його функцій.

Суд також послався на частину другу статті 9 та статтю 245 КАС України, за якими суд має обрати такий спосіб захисту порушеного права, який є ефективним і забезпечує його реальне відновлення.

Оскільки рух заяв позивачів був заблокований саме на етапі дій ТЦК та СП, покладення на цей орган обов’язку вчинити передбачені процедурою дії суд визнав єдиним належним, пропорційним та ефективним способом захисту права позивачів на розгляд їхніх заяв належним суб’єктом прийняття рішення.

У результаті суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а письмові докази, надані сторонами, — належними та достатніми для задоволення позову.

Рішення суду

Запорізький окружний адміністративний суд задовольнив позов у повному обсязі.

Суд визнав протиправною оформлену листами від 29 квітня 2026 року відмову ТЦК та СП у прийнятті заяв дітей загиблого військовослужбовця про виплату одноразової грошової допомоги.

Також суд зобов’язав відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки вчинити дії відповідно до розділу IV пункту 4.2 Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджених наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45.

Крім того, у зв’язку з повним задоволенням позову суд постановив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів сплачений ними судовий збір у загальному розмірі 1064,96 грн — по 266,24 грн на користь кожного.

Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.