ТЦК оштрафував чоловіка на 17 тисяч за непроходження повторної ВЛК, але не довів, що він узагалі був зобов’язаний її проходити: рішення суду

Рокитнянський районний суд Київської області розглянув адміністративну справу щодо оскарження постанови ТЦК та СП, якою чоловіка притягнули до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та наклали штраф у розмірі 17 000 грн за непроходження або відмову від проходження ВЛК.

Суд встановив, що відповідач не довів ключової обставини — що позивач належав до категорії осіб, які раніше були визнані обмежено придатними та були зобов’язані пройти повторний медичний огляд до 5 червня 2025 року.

Обставини справи

У серпні 2026 року адвокат в інтерсах чоловіка звернувся до Рокитнянського районного суду Київської області з адміністративним позовом про визнання протиправними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Як випливає з матеріалів справи, 21 січня 2026 року начальник відповідного ТЦК та СП виніс постанову №R284029, якою чоловіка притягнули до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

У постанові зазначалося, що за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів було встановлено, що чоловік не пройшов або відмовився від проходження ВЛК.

Як правову підставу ТЦК послався на пункт 2 розділу II Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». За це на чоловіка наклали штраф у розмірі 17 000 грн. 

Позивач із постановою не погодився. Його представник стверджував, що чоловіка не повідомили про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також зазначалося, що він не подавав жодних заяв, зокрема через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного та резервіста, і вини у правопорушенні не визнавав.

Окремо позивач заперечував твердження про відмову від ВЛК. За його позицією, у січні 2026 року він фактично проходив військово-лікарську комісію, однак цей процес тривав близько місяця, оскільки чоловік проходив медичні обстеження, лікування та консультації лікарів.

Згідно з висновком ВЛК від 30 січня 2026 року, після завершення медичного огляду чоловіка визнали придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, військових вищих навчальних закладах, навчальних центрах, закладах та установах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв’язку, оперативного забезпечення та охорони. Відомості про проходження ним ВЛК 30 січня 2026 року також містилися у витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів у мобільному застосунку «Резерв+».

Позивач просив суд скасувати постанову ТЦК та СП і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

31 серпня 2026 року суд поновив чоловіку строк на оскарження постанови, відкрив провадження та вирішив розглядати справу у письмовому провадженні без виклику сторін. Одночасно суд витребував у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів адміністративної справи, на підставі яких чоловіка було притягнуто до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Відповідач отримав відповідну ухвалу 8 вересня 2026 року. 

Позиція та висновки суду

Суд насамперед проаналізував законодавство, яке визначає обов’язок військовозобов’язаних проходити медичний огляд. Зокрема, стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» та Правила військового обліку передбачають обов’язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби у передбачених законом випадках. 

Водночас суд окремо дослідив спеціальне регулювання щодо осіб, які раніше мали статус «обмежено придатний».

Законом №3621-IX від 21 березня 2024 року було передбачено повторний медичний огляд громадян, які до набрання ним чинності були визнані обмежено придатними до військової служби.

Надалі Законом №4235-IX від 12 лютого 2025 року відповідну норму виклали у новій редакції. Нею встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності відповідними змінами були визнані обмежено придатними до військової служби, крім осіб з інвалідністю, зобов’язані були до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Для цього такі особи повинні були самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК. 

Отже, як зазначив суд, обов’язок пройти повторну ВЛК до 5 червня 2025 року стосувався саме громадян віком від 25 до 60 років, які раніше були визнані «обмежено придатними до військової служби» або «непридатними у мирний час, обмежено придатними у воєнний час».

Саме за нібито невиконання такого обов’язку позивача і було притягнуто до відповідальності.

Проте в матеріалах судової справи № 375/1879/26 не було відомостей, які підтверджували б, що чоловік до набрання чинності відповідними змінами законодавства справді мав статус «обмежено придатний до військової служби» та, відповідно, був зобов’язаний до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд. 

Суд наголосив, що після отримання позову відповідач не спростував наведені чоловіком доводи та не надав доказів на підтвердження того, що позивач раніше мав статус «обмежено придатний» і підпадав під вимогу щодо обов’язкового повторного проходження ВЛК до 5 червня 2025 року.

Більше того, ТЦК та СП не виконав ухвалу суду в частині надання матеріалів адміністративної справи, на підставі яких чоловіка було притягнуто до відповідальності. Відповідач також не подав відзив на позовну заяву.

Суд звернув увагу, що відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб’єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковане судом як визнання позову. 

Оцінюючи законність постанови ТЦК, суд виходив із того, що рішення суб’єкта владних повноважень про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинно бути обґрунтованим та базуватися на конкретних установлених обставинах, а не на припущеннях.

Для притягнення до адміністративної відповідальності необхідно встановити подію правопорушення та вину особи, підтверджені належними доказами. При цьому у справах про оскарження рішень суб’єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов’язок довести правомірність свого рішення.

Суд також послався на правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких процесуальний обов’язок доведення правомірності постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладається на суб’єкта владних повноважень, який таку постанову виніс. Усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь. 

Проаналізувавши наявні докази у сукупності, суд встановив відсутність належної доказової бази, яка б об’єктивно підтверджувала вчинення чоловіком правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами не доведено, що позивач учинив інкриміноване йому адміністративне правопорушення, а отже його притягнення до адміністративної відповідальності було неправомірним.

Крім того, відповідач не надав суду доказів того, що під час розгляду адміністративної справи було дотримано права чоловіка, передбачені статтями 268 та 280 КУпАП. Зокрема, не було доведено, що йому забезпечили можливість ознайомитися з матеріалами справи, надати пояснення і докази, заявити клопотання та скористатися юридичною допомогою. 

У результаті Рокитнянський районний суд Київської області задовольнив позов, визнав протиправною та скасував постанову №R284029 від 21 січня 2026 року про притягнення чоловіка до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрив справу про адміністративне правопорушення.

Також за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача суд постановив стягнути 665,60 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.