ТЦК оштрафував на 17 000 грн через неявку за повісткою: як оскаржити і коли можна заплатити лише 8500
Тема військового обліку, діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки і мобільного застосунку «Резерв+» залишається в епіцентрі правової уваги бізнесу та громадян. Цифровізація військово-облікових даних через реєстр «Оберіг» надала можливість бачити свій статус у режимі реального часу, включаючи відомості про накладені штрафи чи відмітки про «порушення правил військового обліку».
Бажання терміново зняти відмітку про розшук для електронного бронювання на критично важливому підприємстві часто змушує військовозобов’язаних обирати шлях швидкої сплати штрафу через «Резерв+». Однак на практиці це супроводжується масовим змішуванням юридичних понять. Громадяни та навіть деякі консультанти плутають процесуальний строк оскарження постанови зі строком її виконання у спеціальному пільговому порядку, а також помилково оцінюють правові наслідки процедури ст. 279-9 КУпАП.
Детально розбираємо суб’єктний склад винесення постанов за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, механізм повернення коштів за статтею 1212 Цивільного кодексу, розмежовуємо строки сплати та оскарження, та аналізуємо судову практику.
Розмір штрафу за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та пільговий порядок за ст. 300-3 КУпАП
Неявка за викликом до ТЦК та СП може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якщо встановлено склад порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період.
Для громадян санкція частини третьої статті 210-1 КУпАП становить від 17 000 до 25 500 гривень.
Але існує і спеціальний порядок виконання (знижка 50%). Стаття 300-3 КУпАП передбачає можливість сплати 50 відсотків розміру штрафу за постановою, винесеною у спеціальному порядку, передбаченому законодавством. У разі сплати визначеної законом частини штрафу у встановлений строк постанова вважається виконаною. Для мінімального штрафу, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, розмір такої сплати становить 8 500 гривень.
Поважні причини неявки за повісткою
Відповідно до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку № 560, поважними причинами неприбуття у строк, визначений у повістці, визнаються:
- Перешкода стихійного характеру;
- Хвороба громадянина (підтверджена медичними документами);
- Воєнні дії на відповідній території або інші обставини, які позбавили можливості прибути особисто;
- Смерть близького родича (батьків, дружини/чоловіка, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича подружжя.
Важливо: У разі неприбуття громадянин зобов’язаний не пізніше ніж протягом трьох діб від дати і часу, визначених у повістці, повідомити ТЦК про причини неявки та прибути до ТЦК у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Хто має право виписувати штраф?
Законодавство чітко обмежує коло посадових осіб, які мають право притягати громадян до відповідальності за статтями 210 та 210-1 КУпАП.
Розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення мають право виключно керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (або керівники органів СБУ та розвідувальних органів щодо своїх військовозобов’язаних). Звичайні військовослужбовці ТЦК, члени груп оповіщення чи працівники поліції виносити постанови про штраф не уповноважені.
Рішення ухвалюється у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Повістка, сформована через реєстр «Оберіг», може надсилатися рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення. День вручення поштою визначається як:
- День отримання відправлення (за відміткою оператора поштового зв’язку);
- День проставлення відмітки про відмову отримати відправлення;
- День проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, якщо особа не повідомила ТЦК іншої адреси.
Порядок № 560 передбачає спеціальні правила підтвердження належного повідомлення. Зокрема, юридичне значення можуть мати дата отримання поштового відправлення, дата відмітки про відмову від його отримання або дата проставлення поштової відмітки про відсутність особи за відповідною адресою — за умов, визначених Порядком № 560.
Тому саме по собі твердження «особа фактично не отримала листа» не завжди означає відсутність належного оповіщення. Суд має оцінити спосіб направлення повістки, адресу, поштові документи та інші докази відповідно до вимог Порядку № 560.
Розмежовуємо строки: оскарження постанови та її пільгове виконання
Однією з поширених помилок є твердження, що сплата штрафу через Резерв+ автоматично створює або поновлює новий 10-денний строк для судового оскарження постанови.
Це неправильно. Строк звернення до суду з вимогою про скасування постанови та строк її пільгового виконання є різними процесуальними механізмами і мають різну юридичну природу.
- Строк звернення до суду: оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення здійснюється за правилами ст. 286 КАС України з урахуванням установленого законом строку звернення до суду. Сам факт подальшої сплати штрафу не породжує нового строку для такого оскарження.
- Строк пільгового виконання постанови: стаття 300-3 КУпАП встановлює спеціальний механізм сплати 50 відсотків штрафу за постановою, винесеною у передбаченому цією статтею порядку. Така сплата є способом виконання постанови на пільгових умовах, а не процедурою поновлення строку її оскарження.
Отже, сплата 8 500 грн через Резерв+ сама по собі не створює нового 10-денного строку для звернення до адміністративного суду. Питання дотримання строку оскарження має вирішуватися за правилами КАС України з урахуванням дати винесення постанови та моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Водночас сплата штрафу не усуває необхідності окремо оцінювати правові наслідки заяви, поданої відповідно до ст. 279-9 КУпАП, якщо саме ця спеціальна процедура була застосована при винесенні постанови.
Важливо: сам факт здійснення платежу в розмірі 8 500 грн не створює і не відновлює нового 10-денного строку для подання адміністративного позову до суду.
Нюанси сплати штрафу: правові наслідки процедури ст. 279-9 КУпАП
Застосування пільгової сплати за статтею 300-3 КУпАП пов’язане зі спеціальною процедурою, передбаченою статтею 279-9 КУпАП. Вона дозволяє розглянути справу про адміністративне правопорушення за відсутності особи, якщо військовозобов’язаний подав відповідну заяву про те, що не оспорює допущене порушення та погоджується на притягнення до адміністративної відповідальності.
Така заява має істотне значення для оцінки обставин, за яких справа була розглянута без участі особи. У разі судового оскарження ТЦК може посилатися на її зміст як на доказ того, що особа погодилася на розгляд справи без своєї участі та не оспорювала правопорушення на відповідному етапі.
Водночас сама наявність заяви за ст. 279-9 КУпАП не означає автоматичної неможливості судового оскарження постанови. Суд може перевіряти, зокрема, повноваження посадової особи, дотримання встановленої процедури, належність оповіщення, наявність і достатність доказів складу адміністративного правопорушення та інші обставини, від яких залежить законність постанови.
Окремо слід розмежовувати заяву за ст. 279-9 КУпАП і сам факт сплати штрафу. Платіж за правилами ст. 300-3 КУпАП є способом виконання постанови на пільгових умовах і сам по собі не є заявою про відмову від права на судове оскарження.
Як оскаржити штраф ТЦК
Якщо особа не погоджується з постановою ТЦК про накладення адміністративного стягнення, її можна оскаржити в установленому законом порядку, звернувшись до адміністративного суду.
Перед поданням позову варто перевірити законність постанови та процедури її винесення: чи мала уповноважена особа право розглядати справу, чи була особа належним чином повідомлена, чи дотримано процедуру розгляду справи, а також чи підтверджується доказами сам факт адміністративного правопорушення.
У позовній заяві, залежно від обставин справи, можна просити суд визнати постанову ТЦК протиправною та скасувати її, а також закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Важливо дотриматися встановленого законом строку звернення до суду. При цьому не слід ототожнювати строк, передбачений статтею 289 КУпАП для оскарження постанови, із процесуальним строком звернення до адміністративного суду: судове оскарження постанови суб’єкта владних повноважень здійснюється за правилами КАС України.
Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позов щодо оскарження рішення суб’єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідної постанови. Спеціальне правило про обчислення цього строку з дня вручення постанови стосується справ про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.
Судовий дайджест
Справа № 595/908/26
Позивач оскаржував постанову ТЦК та СП про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (штраф 17 000 грн) за неявку 22.05.2026 за поштовою QR-повісткою. Стверджував, що поштове відправлення не отримував та має чинну відстрочку від мобілізації.
Постановою Восьмого апеляційного адмінсуду апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції — без змін.
Суд наголосив, що повістка була сформована відповідно до Порядку № 560 та надіслана рекомендованим листом з описом вкладення за адресою проживання, вказаною самим позивачем у мобільному застосунку Резерв+.
Поштове відправлення повернулося з позначкою «одержувач відсутній за вказаною адресою». Відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку № 560 дата проставлення такої відмітки поштовим оператором вважається належним підтвердженням оповіщення військовозобов’язаного.
Сам факт неотримання поштово відправлення за вказаною адресою без поважних причин не звільняє особу від адміністративної відповідальності.
Справа № 344/5159/26
Військовозобов’язаний подав позов про скасування постанови ТЦК та СП за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (штраф 17 000 грн за неявку по повістці). Позов було пред’явлено до Обласного ТЦК та СП, хоча оскаржувану постанову винесла посадова особа Міського ТЦК та СП. Перша інстанція відмовила в позові по суті.
Восьмий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в позові у зв’язку з пред’явленням його до неналежного відповідача.
Належним відповідачем у справі про оскарження індивідуального акта є саме той ТЦК та СП (орган військового управління), посадова особа якого винесла оскаржувану постанову, незалежно від наявності у нього статусу юридичної особи.
Суд першої інстанції не реалізував обов’язок щодо заміни неналежного відповідача (ст. 48 КАС України). Прийняття рішення щодо відповідача, який не виносив акт, є істотним порушенням процесуального права і виключає оцінку правомірності самої постанови.
Справа № 719/541/26
Позивач оскаржував постанову ТЦК та СП про притягнення до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (штраф 17 000 грн) за неявку по повістці. Повістку сформували 16 квітня 2026, відправили поштою 17 квітня до поштового відділення за місцем проживання вона прибула 20 квітня (у день явки), а відмітку про відсутність особи зроблено 23 квітня. Суд першої інстанції відмовив у позові.
Сьомий апеляційний адміністративний суд задовольнив апеляційну скаргу військовозобов’язаного повністю, рішення суду першої інстанції та постанову ТЦК скасував.
ТЦК було порушено порядок виклику: відповідно до п. 34 Порядку № 560 день явки за викликом з інших населених пунктів визначається протягом 10 діб від дня надсилання повістки поштою. У цій справі повістку надіслали за 3 дні, а до відділення вона прибула безпосередньо в день явки.
Відмітку про відсутність особи проставлено поштою 23 квітня — тобто після визначеної дати явки (20.04.2026). На момент 20 квітня ТЦК не мав належного підтвердження оповіщення особи про виклик.
Справа № 677/445/26
Позивач оскаржував постанову ТЦК та СП про накладення штрафу 17 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за неявку за поштовою повісткою. Позивач посилався на те, що повістку особисто не отримував, на рекомендованому повідомленні відсутні спеціальні позначки, а сам він мав підстави для відстрочки за п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Перша інстанція у задоволенні позову відмовила.
Сьомий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції — без змін.
ТЦК належно виконав обов’язок щодо направлення повістки рекомендованим листом з описом вкладення за зареєстрованою адресою проживання позивача.
Поштове відправлення повернулося з причин невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Наявність такої позначки поштового оператора згідно з п. 41 Порядку № 560 свідчить про належне оповіщення особи, у зв’язку з чим ТЦК мав законні підстави для розгляду справи та застосування штрафу за неявку.
Справа № 335/9175/26
Вознесенівський районний суд скасував постанову про накладення на військовозобов’язаного штрафу в розмірі 17 000 грн за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про мобілізацію) і закрив справу за відсутністю події та складу правопорушення.
Суд встановив, що ТЦК не надав жодних доказів вручення або належного направлення повістки позивачу. Відповідач не підтвердив факт створення повістки, її відправлення поштою чи спроби вручення. Сама постанова не містила конкретних дати, часу та місця виклику, а також оцінки можливих причин неявки.
Позивач подавав через застосунок Резерв+ заяву про згоду на притягнення до відповідальності за його відсутності (щоб зняти позначку про порушення обліку і отримати відстрочку через бронювання). Суд наголосив, що навіть за наявності такої заяви посадова особа зобов’язана встановити склад правопорушення та дослідити докази, а не виносити постанову автоматично.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
