ТЦК оштрафував військовозобов'язаного на 25,5 тисяч грн, однак не зміг довести, що повістку направили
Деснянський районний суд міста Києва скасував постанову територіального центру комплектування та соціальної підтримки про накладення на військовозобов'язаного штрафу у розмірі 25 500 грн за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та закрив провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Суд дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів, які підтверджували б законність притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Обставини справи
Позивач оскаржив постанову начальника ТЦК від 27 лютого 2026 року, якою його оштрафували на 25 500 грн за частиною 3 статті 210-1 КУпАП через неявку за повісткою 29 грудня 2025 року. У постанові ТЦК зазначалося, що повістку було направлено рекомендованим поштовим відправленням, а неприбуття до територіального центру комплектування було розцінено як порушення законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Позивач заперечував факт вчинення правопорушення та наполягав, що постанова є незаконною.
Справу суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи та отримав копію ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою, не подав відзиву на позов і не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.
Що встановив суд
Суд зазначив, що відповідно до Кодексу адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок довести правомірність оскаржуваного рішення.
Водночас матеріали справи, як встановив суд, не містять підтверджень того, що повістка взагалі була направлена позивачу та за якою саме адресою її відправляли. Крім того, у справі була відсутня довідка АТ «Укрпошта» про причини повернення або досилання поштового відправлення, яка могла б підтвердити обставини доставки чи повернення листа відправнику.
Однієї постанови недостатньо
Окремо суд наголосив, що сама постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути єдиним доказом вини особи.
Окрім цієї постанови, відповідач не подав жодних доказів, які підтверджували б порушення позивачем законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Оскільки відповідач не довів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення та не надав належних доказів, суд визнав факт вчинення правопорушення недоведеним.
Суд також звернув увагу, що неподання суб'єктом владних повноважень відзиву без поважних причин відповідно до частини 4 статті 159 КАС України може бути розцінене як визнання позову. У цій справі 754/6497/26 відповідач не скористався своїм правом подати заперечення чи докази на підтвердження законності постанови.
Суд застосував принцип презумпції невинуватості
У рішенні суд підкреслив, що принцип презумпції невинуватості поширюється і на справи про адміністративні правопорушення.
Суд послався на Конституцію України та практику Європейського суду з прав людини, зазначивши, що всі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи мають тлумачитися на її користь. Також суд наголосив, що як громадяни, так і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки зобов'язані діяти відповідно до вимог закону, а під час розгляду справ про адміністративні правопорушення орган повинен всебічно з'ясувати обставини та зібрати належні докази.
Рішення суду
Деснянський районний суд міста Києва задовольнив адміністративний позов, скасував постанову ТЦК про накладення штрафу у розмірі 25 500 грн, закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення та стягнув з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 665,60 грн судового збору.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
