ТЦК відмовив учителю з навантаженням 1,5 ставки у відстрочці, а потім дав її лише на місяць: суд зобов’язав оформити заново

Одеський окружний адміністративний суд розглянув у письмовому провадженні справу за позовом вчителя історії до територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови у відстрочці від призову під час мобілізації та зобов’язання надати її на підставі закону.

Суд встановив, що вчитель працював за основним місцем роботи на 1,5 ставки, однак комісія ТЦК відмовила йому у відстрочці. Надана вже під час судового розгляду відстрочка діяла лише до 3 лютого 2026 року, тому суд зобов’язав оформити її на законних підставах.

Обставини справи

Позивач працює вчителем історії в Комунальному закладі «Одеський ліцей № 111 Одеської міської ради». На посаду його прийняли з 3 вересня 2025 року відповідно до наказу директора № 125-к від 2 вересня 2025 року.

Згідно з довідкою ліцею, чоловік працював за основним місцем роботи, а його тижневе педагогічне навантаження становило 29 годин, що відповідало 1,5 ставки.

Перебуваючи на військовому обліку, він звернувся до ТЦК із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації. Однак комісія відмовила йому. Рішення оформили протоколом № 46 від 14 листопада 2025 року, а в повідомленні вих. № 20251106-100212 від 18 листопада 2025 року підставою відмови зазначили формулювання «за основним місцем роботи».

Чоловік вважав таку відмову необґрунтованою, оскільки надані ним документи підтверджували працевлаштування в закладі загальної середньої освіти за основним місцем роботи з навантаженням, яке перевищувало встановлений законом мінімум у 0,75 ставки.

Тому він звернувся до суду з вимогою визнати рішення комісії протиправним і зобов’язати ТЦК надати відстрочку на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позиція ТЦК

У відзиві територіальний центр комплектування позов не визнав. Представник відповідача зазначив, що комісія повторно розглянула заяву чоловіка та додані документи.

За результатами повторного розгляду комісія ухвалила протокол № 52 від 26 грудня 2025 року, яким надала позивачу відстрочку на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 зазначеного закону. Строк її дії визначили до 3 лютого 2026 року.

Відомості про право чоловіка на відстрочку внесли до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.

Відповідач стверджував, що добровільно задовольнив позовні вимоги, тому підстав для задоволення позову немає через відсутність порушеного права на момент ухвалення судового рішення.

Що встановив суд

Суд підтвердив, що позивач працював учителем історії за основним місцем роботи з педагогічним навантаженням 1,5 ставки.

Ще 2 вересня 2025 року ліцей направив начальнику ТЦК повідомлення про зміну облікових даних у зв’язку з працевлаштуванням чоловіка. До заяви про надання відстрочки також додали довідку та наказ про прийняття на роботу.

Попри це, комісія відмовила у відстрочці, зазначивши причину «за основним місцем роботи». Суд дійшов висновку, що таке рішення ухвалили після поверхневого дослідження матеріалів: ТЦК не врахував документи, які підтверджували основне місце роботи позивача та його педагогічне навантаження.

Під час судового розгляду комісія повторно розглянула документи й надала чоловікові відстрочку до 3 лютого 2026 року. Відомості про неї внесли до реєстру «Оберіг» із датою початку 26 грудня 2025 року та датою закінчення 3 лютого 2026 року.

Однак суд зазначив, що таке рішення не усунуло порушення повністю, оскільки відстрочку надали лише на обмежений період.

Правова оцінка суду

Суд урахував положення статей 19 і 65 Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а також Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову на військову службу під час мобілізації не підлягають педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, які працюють за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Суд встановив, що позивач відповідав цій вимозі. Тому первинну відмову, оформлену протоколом № 46 від 14 листопада 2025 року, визнали необґрунтованою та такою, що не враховувала всіх обставин, які мають значення для ухвалення рішення. Це суперечить вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окремо суд наголосив, що право педагогічного працівника на відстрочку зберігається протягом періоду безперервної трудової діяльності на відповідній посаді в закладі освіти за умови дотримання встановленого законом мінімального навантаження.

На думку суду, формальне надання відстрочки лише до 3 лютого 2026 року не вирішило спір по суті, оскільки її строк закінчився ще до ухвалення рішення у справі.

Суд також послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04. Згідно з нею, закриття провадження через відсутність предмета спору можливе лише тоді, коли правовідносини повністю врегульовані, а порушене право відновлене в повному обсязі.

Аргумент відповідача про внесення відомостей до реєстру «Оберіг» суд відхилив. Обмеження строку відстрочки датою закінчення дії указу Президента України про продовження мобілізації, за висновком суду, не ґрунтується на законі, оскільки підстава для відстрочки існує незалежно від строків дії таких указів.

Крім того, суд урахував практику Європейського суду з прав людини щодо обов’язку судів належним чином обґрунтовувати свої рішення, зокрема у справах «Серявін та інші проти України» та «Бендерський проти України».

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов’язок довести правомірність оскаржуваного рішення покладається на відповідача. Суд дійшов висновку, що ТЦК цього обов’язку не виконав.

Що вирішив суд

Одеський окружний адміністративний суд у справі 420/40172/25 задовольнив позов.

Суд визнав протиправним рішення комісії ТЦК, оформлене повідомленням вих. № 20251106-100212 від 18 листопада 2025 року, про ненадання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Також суд зобов’язав територіальний центр комплектування надати чоловікові відстрочку на підставі пункту 2 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Крім того, з ТЦК за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача стягнули 1211 грн 20 коп. судового збору.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.