ТЦК відмовився передавати документи на виплату 15 млн грн дружині військового, який загинув на блокпосту: що вирішив суд
Харківський окружний адміністративний суд розглянув справу за позовом дружини загиблого військовослужбовця щодо протиправності дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який не оформив і не направив до Міністерства оборони України висновок із документами для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Суд дослідив порядок оформлення документів для отримання допомоги в розмірі 15 млн грн, розмежував повноваження ТЦК та СП і Міноборони та визначив, чи мав відповідач право повертати документи без їх подальшого направлення.
Суть справи
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася дружина військовослужбовця, який загинув 22 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на блокпосту поблизу Краматорська Донецької області.
Її чоловік проходив військову службу на посаді стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони патрульно-постової служби роти. Під час виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту її територіальної цілісності, незалежності та суверенітету, військовослужбовець загинув унаслідок ураження ворожим FPV-дроном.
Ці обставини підтверджувалися сповіщенням про смерть № 986 від 23 березня 2026 року. Факт перебування позивачки у шлюбі із загиблим підтверджувався відповідним свідоцтвом.
Після загибелі чоловіка жінка звернулася для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Предмет спору стосувався оформлення та направлення документів для вирішення питання про призначення допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім’ям під час дії воєнного стану».
Листом від 13 липня 2026 року № 09/01/1607 відповідач повідомив позивачку, що в разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням таких обов’язків, а також у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, які мали місце під час її проходження, одноразова грошова допомога призначається відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
У листі також зазначалося, що право на отримання одноразової грошової допомоги визначається відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постанови № 975.
На цій підставі документи загиблого військовослужбовця були повернуті на доопрацювання.
Як установив суд, фактично відповідач не направив документи до Міністерства оборони України, виходячи з того, що позивачка не може претендувати на допомогу в розмірі, визначеному постановою № 168.
Не погодившись із такими діями, дружина загиблого військовослужбовця звернулася з адміністративним позовом.
Вона просила визнати протиправними дії відповідача щодо неоформлення та ненадіслання до Міністерства оборони України висновку разом із документами за фактом загибелі її чоловіка для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови № 168.
Крім того, позивачка просила зобов’язати відповідача скласти та направити до Міноборони висновок із відповідними документами щодо наявності або відсутності права на таку виплату.
Суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому не погодився із заявленими вимогами та просив відмовити в їх задоволенні.
Справу було розглянуто на підставі наявних у матеріалах доказів.
Позиція та висновки суду
Правове регулювання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд насамперед звернувся до положень Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов’язок і військову службу».
Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, а також резервістів під час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, установлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд застосував положення Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця.
Частина перша статті 16 Закону № 2011-XII визначає одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів як гарантовану державою виплату особам, які відповідно до цього Закону мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 зазначеного Закону одноразова грошова допомога призначається та виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням таких обов’язків.
Ця норма також охоплює смерть особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби.
Окрему увагу суд приділив частині третій статті 16-2 Закону № 2011-XII, яка визначає особливості встановлення розміру одноразової грошової допомоги в період дії воєнного стану.
Відповідно до цієї норми розмір допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби визначається Кабінетом Міністрів України та не може становити менше 15 млн грн.
Водночас розмір одноразової грошової допомоги в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2.
Частина шоста статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачає, що призначення та виплата одноразової грошової допомоги здійснюються Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які керують військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також відповідними органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби, зборів або служби у військовому резерві.
За частинами восьмою та дев’ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть реалізувати його протягом трьох років із дня виникнення такого права. Порядок її призначення та виплати визначається Кабінетом Міністрів України.
Умови виплати 15 млн грн відповідно до постанови Кабміну № 168
Суд урахував, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року, строк дії якого надалі продовжувався відповідними указами Президента.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15 млн грн особам, які мають право на таку допомогу в разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1–1-2 постанови.
Такий розмір допомоги також передбачено в разі смерті зазначених осіб унаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, за умови безпосереднього перебування в районах їх ведення, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України або на території між позиціями сил оборони та військ держави-агресора.
Для такого випадку смерть має настати не пізніше ніж через один рік після відповідного поранення, контузії, травми або каліцтва.
Крім того, постанова встановлює, що розмір одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов’язків військової служби в період воєнного стану не може становити менше 15 млн грн.
Щодо інших випадків, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII, розмір допомоги визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 цього Закону.
Суд також зазначив, що право на отримання допомоги, передбаченої постановою № 168, може бути реалізоване протягом трьох років із дня його виникнення.
Днем виникнення такого права є дата, зазначена у свідоцтві про смерть особи, загибель якої сталася в період воєнного стану або смерть якої настала внаслідок визначених постановою причин не пізніше ніж через один рік після поранення, контузії, травми чи каліцтва.
Який порядок оформлення документів для призначення допомоги
Суд детально проаналізував Порядок і умови призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, затверджені наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 45, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 січня 2023 року за № 176/39232.
Цей нормативно-правовий акт визначає процедуру оформлення документів, алгоритм призначення та виплати допомоги, а також перелік необхідних документів.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 45 одноразова грошова допомога сім’ям загиблих військовослужбовців розподіляється рівними частками між усіма отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону № 2011-XII.
Винятки становлять громадяни Російської Федерації або Республіки Білорусь, особи, які постійно проживають на територіях цих держав, а також особи, засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність чи пособництво державі-агресору.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку № 45 допомога призначається та виплачується рівними частками всім особам, які мають на неї право, на підставі їхніх особистих заяв або заяв законних представників.
Заява подається до районного чи міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки незалежно від місця реєстрації заявника.
Водночас призначення та виплата допомоги не здійснюються у випадках, визначених статтею 16-4 Закону № 2011-XII. Рішення про відмову у призначенні допомоги може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
Розділ IV Порядку № 45 регламентує послідовність опрацювання документів.
За пунктами 4.1 та 4.2 цього Порядку члени сім’ї загиблого військовослужбовця подають документи до районного або міського ТЦК та СП незалежно від місця реєстрації.
Відповідний ТЦК та СП приймає документи, засвідчує їхні копії та не пізніше семи робочих днів після надходження всіх документів направляє їх до обласного або Київського міського ТЦК та СП за підпорядкуванням.
Якщо відсутні документи, які підтверджують загибель військовослужбовця, смерть унаслідок поранення, отриманого під час захисту Батьківщини у період воєнного стану, або виплату військовослужбовцю винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168, районний чи міський ТЦК та СП здійснює розшук відсутніх документів.
Для цього надсилаються запити до військової частини, лікувального закладу, обласного або Київського міського ТЦК та СП, а також відповідного підрозділу персоналу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку № 45 обласний або Київський міський ТЦК та СП перевіряє отримані документи та визначає осіб, які документально підтвердили право на допомогу.
Також визначаються особи, які вже звернулися або можуть звернутися за допомогою, але не надали необхідних документів або подали їх не в повному обсязі.
На підставі витягів із Державного реєстру актів цивільного стану громадян перевіряються документи, що підтверджують родинні зв’язки загиблого військовослужбовця із заявниками.
Така перевірка, зокрема, охоплює відомості про зміну прізвища, імені та по батькові, встановлення батьківства, усиновлення, а також внесення відомостей про батька за вказівкою матері відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.
Результати опрацювання документів обласний або Київський міський ТЦК та СП викладає у висновку та доповіді, які разом з іншими матеріалами направляються до Департаменту соціального забезпечення через Управління соціальної підтримки.
Пункт 4.4 Порядку № 45 передбачає, що після отримання цих матеріалів Департамент соціального забезпечення надсилає запит до Кадрового центру Збройних Сил України щодо військовослужбовців, загибель яких відповідно до пункту 1 розділу XIII Інструкції № 280 віднесено до бойових безповоротних втрат під час дії воєнного стану.
Після отримання підтвердження від Кадрового центру Збройних Сил України Департамент соціального забезпечення доводить до обласних або Київського міського ТЦК та СП результати попереднього опрацювання документів для перевірки їх відповідності чинному законодавству.
Отримані від ТЦК та СП пропозиції Департамент опрацьовує протягом трьох робочих днів.
Надалі документи опрацьовуються відповідними структурними підрозділами апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України в межах їхніх повноважень і передаються на розгляд Комісії Міноборони.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 45 після прийняття головним розпорядником бюджетних коштів рішення про призначення допомоги, відмову в її призначенні або повернення документів на доопрацювання Департамент соціального забезпечення не пізніше трьох робочих днів доводить відповідне рішення для інформування обласних, Київського міського, районних і міських ТЦК та СП.
Повернення документів на доопрацювання передбачене у випадках, коли документи подані не в повному обсязі, потребують уточнення або подані не за належністю.
У разі прийняття рішення про призначення допомоги Департамент соціального забезпечення готує проєкти розподілів відкритих асигнувань для її виплати в порядку черговості відповідно до дати надходження документів з обласного або Київського міського ТЦК та СП.
За пунктами 4.6 і 4.8 Порядку № 45 районні та міські ТЦК та СП, які здійснювали оформлення документів, повідомляють заявників про рішення головного розпорядника бюджетних коштів щодо призначення допомоги, відмови у призначенні або повернення документів на доопрацювання. При цьому мають дотримуватися вимоги законодавства щодо захисту персональних даних.
Чи мав ТЦК право самостійно вирішувати питання про виплату 15 млн грн
Проаналізувавши зазначені нормативні положення, суд у справі № 520/22808/26 дійшов висновку, що процедура призначення одноразової грошової допомоги передбачає чіткий розподіл повноважень між територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки й Міністерством оборони України.
Районний або міський ТЦК та СП приймає документи заявника та направляє їх до обласного або Київського міського ТЦК та СП.
Обласний ТЦК та СП перевіряє отримані документи, оформляє результати їх опрацювання у висновку та доповіді й разом з іншими матеріалами надсилає їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України через Управління соціальної підтримки.
Надалі документи опрацьовують структурні підрозділи апарату Міноборони та Генерального штабу ЗСУ, після чого матеріали передаються на розгляд Комісії Міністерства оборони України.
Таким чином, суд установив, що на обласний ТЦК та СП покладено обов’язок зареєструвати й оформити документи, а також подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням наявності або відсутності відповідного права.
При цьому суд повторно звернув увагу на встановлені обставини загибелі чоловіка позивачки.
Зі сповіщення про смерть № 986 від 23 березня 2026 року вбачається, що військовослужбовець загинув 22 березня 2026 року внаслідок ураження ворожим FPV-дроном під час виконання бойового завдання на блокпосту поблизу Краматорська Донецької області, виконуючи завдання із забезпечення оборони України та захисту її територіальної цілісності, незалежності й суверенітету.
У рішенні суд окремо зауважив, що військовослужбовці на блокпосту в Краматорському районі Донецької області виконують покладені на них завдання. Водночас у тексті рішення суд зазначив, що саме перебування на блокпосту не належить до виконання обов’язків військової служби в розумінні статті 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
Досліджуючи застосування постанови № 168, суд зазначив, що вона встановлює право на одноразову грошову допомогу сім’ям загиблих осіб, визначених пунктами 1–1-2 цієї постанови, у період воєнного стану.
Зокрема, суд виокремив випадки, за яких сім’ям військовослужбовців передбачено допомогу в збільшеному розмірі 15 млн грн: у разі загибелі військовослужбовця та в разі його смерті внаслідок поранення, контузії, травми або каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини в період воєнного стану, якщо смерть настала не пізніше ніж через один рік після такого ушкодження.
Попри встановлені обставини загибелі військовослужбовця, відповідач повідомив позивачку про відсутність у неї права претендувати на розмір допомоги, визначений постановою № 168, і повернув документи без їх направлення до Міністерства оборони України.
Оцінюючи правомірність таких дій, суд наголосив, що вирішення питання про можливість призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачці належить до компетенції Міністерства оборони України.
Саме Міноборони, реалізуючи надані йому дискреційні повноваження, зобов’язане прийняти одне з передбачених законодавством рішень.
Суд зазначив, що відповідач цього не заперечував.
Водночас територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не мав альтернативного варіанта розгляду заяви позивачки, оскільки був зобов’язаний діяти відповідно до встановленого порядку.
Його повноваження в межах відповідної процедури полягали в оформленні та поданні розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, тобто висновку про наявність або відсутність у позивачки підстав для її призначення та виплати.
Однак відповідач не склав і не подав відповідного висновку.
За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Рішення суду
Харківський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов дружини загиблого військовослужбовця.
Суд визнав протиправними дії відповідача щодо неоформлення та ненадіслання до Міністерства оборони України висновку разом із документами за фактом загибелі військовослужбовця для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.
Крім того, суд зобов’язав відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки скласти та направити до Міністерства оборони України висновок із документами щодо виплати одноразової грошової допомоги із зазначенням наявності або відсутності права на неї для подальшого вирішення питання про призначення чи відмову у призначенні допомоги.
Також суд постановив стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто в порядку письмового провадження, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Якщо апеляційну скаргу не подано, рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення судового рішення за результатами апеляційного перегляду.
Отже, у цій справі суд визнав протиправним саме недотримання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки встановленої процедури оформлення і направлення документів.
Суд не ухвалював рішення про безпосереднє призначення позивачці 15 млн грн одноразової грошової допомоги, оскільки вирішення цього питання належить до компетенції Міністерства оборони України.
Рішення суду може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
