У 18 років пішов до війська, а в 20 – втратив руку: у Львові молодому Захиснику встановили біонічний протез
В Центрі UNBROKEN у Львові 20-річному Захиснику Сергію Серпіянову встановили біонічний протез руки. Як розповіли у пресслужбі UNBROKEN Ukrainе, він є бійцем 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Важке поранення отримав на Курщині у лютому 2025-го року.
Сергій Серпіянов із Житомира на початку повномасштабного вторгнення був студентом технікуму. Вчився на електрогазозварювальника, але мріяв присвяти своє життя військовій справі. Тож, коли йому виповнилося 18 років, пішов до ТЦК – мобілізуватися.
«Я тричі приходив у військкомат, щоб мене взяли. Щоразу казали, що я занадто молодий. Проте наполегливість, ще раз наполегливість і згодом усе вийшло. Я просто відчуваю, що військова справа – це моє», — впевнено каже Сергій.
«Ми були на позиціях 12 днів і нас потроху почали оточувати. Обстрілювали усім буквально. Мене поранило після вибуху міни. Зразу чув такий сильний вибух, дивлюсь на руку, а там наче як діра».
На евакуацію Сергій очікував понад 12 годин. За його словами, обстріли були настільки інтенсивними, що вибратись звідти тоді здавалося чимось неможливим. Тож говорить: «Я дуже вдячний побратимам, які мене евакуювали. Бо шанси були мізерні».Після стабпункту пораненого бійця доправили до Сум, де лікарі ампутували йому ліву руку, а на правій нозі виконали фасціотомію – це розтин м’язової оболонки з метою зниження внутрішньотканинного тиску, який виник в результаті надто довгого перебування з турнікетом.
Згодом захисника доправили до Центру UNBROKEN, де він вже понад 4 місяці займається із фізичним терапевтом. А нещодавно юний захисник отримав біонічний протез руки і нині вчиться керувати цієї високотехнологічною штучною кінцівкою.
«Спершу думав, що це щось дуже незвичне, незручне, а зараз все більше і більше стає цікаво, що я можу ним робити», — каже Сергій.
Його реабілітація проходить успішно і майже добігає кінця. Вже незабаром хлопець повернеться до ЗСУ: «Я залишатимусь військовим. Бо це про внутрішню історію. Це моє».