У Глухові попрощалися із захисником Романом Сорбатом

15 січня відбулася церемонія прощання з Героєм — Сорбатом Романом Сергійовичем

Глухівська громада зі скорботою та глибоким болем у серці провела в останню путь Захисника України — Сорбата Романа Сергійовича, який загинув, виконуючи бойове завдання, та з квітня 2024 року вважався безвісти зниклим.

Повернувшись на рідну землю на щиті, Роман Сергійович назавжди залишився у пам’яті Глухівської громади як мужній воїн, відповідальний побратим і щира, добра людина. На церемонію прощання прийшли рідні, близькі, друзі, побратими, представники міської влади та небайдужі жителі громади, щоб віддати шану Герою й провести його в останню дорогу.

Під звуки Державного Гімну України та з почесними військовими почестями громада схилила голови в хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять Захисника, який віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави.

Біль втрати є невимовним, адже додому Роман Сергійович повернувся після тривалого очікування та надії, яка жила в серцях рідних. Та разом із болем — гордість за його мужність, стійкість і вірність Україні.

Роман Сергійович народився 17 квітня 1979 року. Усе своє свідоме життя він прожив у місті Глухові. Навчався у ЗОШ №4 та ЗОШ №6, тут формувалась його гідність та любов до Батьківщини.

Після школи Роман продовжив навчання у ПТУ 31, де здобув спеціальність електрика. Упродовж життя працював на різних підприємствах міста, завжди відповідально ставився до роботи, не цурався фізичної праці та користувався повагою серед колег.

У другій половині 2023 року Роман Сергійович був призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією. За час проходження служби неодноразово лікувався у госпіталях, однак, попри проблеми зі здоров’ям, продовжував виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною.

Побратими згадують його як спокійну, врівноважену людину, яка не могла сидіти без діла — завжди знаходив собі роботу, допомагав іншим, був надійним і відповідальним. Роман постійно підтримував зв’язок із рідними, часто телефонував, заспокоював, говорив, що все нормально, що тримається і що обов’язково повернеться додому.

Остання розмова з рідними відбулася 10 квітня 2024 року. Як і завжди, він говорив про майбутнє, будував плани та повторював: «Все буде добре». На жаль, ці слова стали для родини останніми…

24 квітня 2024 року Роман Сергійович загинув під час виконання бойового завдання в районі села Новомихайлівка Покровського району Донецької області. Упродовж тривалого часу він вважався безвісти зниклим, і рідні жили надією, що він живий. Тепер ця надія змінилася невимовним болем втрати.

У мирному житті Роман любив риболовлю, знаходив у цьому спокій і відпочинок душею. Юнаком займався легкою атлетикою, тому був фізично витривалим і загартованим. Всі згадують як добру, щиру людину, люблячого сина, брата, чоловіка і батька.

У Героя залишилися мати, старший брат, дружина та двоє дітей, для яких ця втрата стала непоправною.

Світла пам’ять Роману Сергійовичу.

Вічна шана і вдячність Захиснику України.

Слава Україні! Героям Слава!