11 січня відбулася церемонія прощання з Троценком Владиславом Аркадійовичем. Провести Захисника в останню путь зібралися рідні, друзі, бойові побратими та жителі громади. Присутні вшанували пам’ять Героя хвилиною мовчання й покладанням квітів.

Владислав загинув 2 січня 2026 року в районі населеного пункту Дружківка Донецької області, захищаючи територіальну цілісність і незалежність України, внаслідок влучання ворожого FPV-дрона. Його загибель стала глибоким болем для родини та непоправною втратою для всієї громади.

Владислав Аркадійович назавжди залишиться у наших серцях як вірний син України, мужній воїн, турботливий батько та щира, світла людина.

Його подвиг - приклад незламної відданості Батьківщині та любові до свого народу.

Владислав Аркадійович народився 21 листопада 1970 року в місті Глухів. З дитинства його виховувала мати. Навчався у Глухівській загальноосвітній школі №1, згодом продовжив освіту у ВПУ №15. Після навчання проходив строкову військову службу.

Повернувшись до мирного життя, працював на заводі «Сатурн», пізніше — на ТОВ «Модуль». Владислав був розумною, різнобічною людиною, добре обізнаною у багатьох сферах. Працюючи будівельником — був майстром своєї справи. Його цінували за працьовитість, відповідальність та людяність. Мав багато друзів і завжди користувався повагою серед оточення.

У 2022 році Владислав Аркадійович добровільно став до лав Збройних Сил України. Про своє рішення повідомив дружину вже після того, як його прийняв: «Завтра я йду у воєнкомат».

Він не міг залишатися осторонь і часто говорив дружині: «Якщо я тебе не буду захищати, то хто?».

За час служби воював на багатьох напрямках Донецької області та інших регіонах. Неодноразово проходив лікування та реабілітацію в лікарнях, однак щоразу повертався у стрій — до своїх побратимів, до захисту рідної землі.

Владислав був принциповим, багато читав, був надзвичайно працьовитим і відданим родині. Він часто спілкувався з дружиною телефоном, обговорюючи  плани на майбутнє життя після війни. Мріяв про власну земельну ділянку, де ростимуть хвойні дерева й троянди, щоб його дружина буде щасливою. Завжди старався надсилати фото, щоб вона менше хвилювалася.

Остання розмова з дружиною Тетяною відбулася опівночі в день загибелі Героя. Як завжди, говорили про майбутнє після війни. Настав ранок, але відповіді від Владислава вже не було. Серце дружини відчуло біду. Згодом пролунав дзвінок з невідомого номера — і страшна звістка підтвердилася…

У Владислава Аркадійовича залишилися дружина, мати, донька та син, повідомили в мерії Глухова.

Вічна пам’ять і слава Герою.

Світла пам’ять Владиславу Аркадійовичу Троценку.

 Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!