Хмельницький міськрайонний суд відмовив у задоволенні позову жінки про стягнення аліментів із батька її двох дітей. Чоловік письмово визнав позов, однак суд не зміг його задовольнити через відсутність доказів того, що діти проживають разом із матір’ю.
Жінка звернулася до суду з вимогою стягнути з батька аліменти на утримання їхніх спільних дітей, 2017 та 2021 років народження.
Позивачка просила стягувати аліменти у стандартному розмірі — 1/3 усіх видів доходу батька, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дітьми повноліття.
Батько дітей у письмовій заяві зазначив, що визнає позов.
Втім, суд звернув увагу на обставини проживання дітей. Постійне місце проживання дітей та батька зареєстроване за однією адресою, тоді як мати орендує квартиру за іншою адресою.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, аліменти за рішенням суду присуджуються тому з батьків, разом із ким проживає дитина.
Матеріали справи не містили доказів проживання дітей із матір’ю. Натомість їхнє зареєстроване місце проживання — разом із батьком.
Суд також не взяв до уваги заяву про визнання позову. Причина — документ подала до суду сама позивачка разом із позовною заявою, а не відповідач особисто. Відтак суд не мав можливості перевірити, ким саме була складена та підписана ця заява.
У результаті суд відмовив у задоволенні позову про стягнення аліментів.
Водночас суд зазначив, що якщо батько дійсно визнає свій обов’язок утримувати дітей і готовий сплачувати аліменти, він може робити це добровільно без відповідного судового рішення.
Зокрема, у разі офіційного працевлаштування чоловік може подати роботодавцю заяву про щомісячне відрахування частини заробітної плати на користь матері для утримання дітей.
