У Хорольській громаді провели в останню дорогу загиблого Захисника України

Через рік після зникнення безвісти до рідної Хорольщини повернувся «на щиті» солдат Валентин Пономаренко. Рідні чекали на нього з 11 вересня 2024-го. Але ДНК-експертиза підтвердила загибель бійця.

Джерело: Хорольська міська рада

Солдат, стрілець – номер обслуги 152-ї окремої єгерської бригади Збройних сил України поліг смертю хоробрих поблизу села Долинівка Покровського району Донецької області, залишаючись вірним військовій присязі до останнього подиху.

4 листопада на площі скорботи в середмісті Хорола біля пам’ятника Великого Кобзаря зібралася Хорольська громада, щоб провести у засвіти останньою земною дорогою земляка-військовослужбовця. До рідних та присутніх на площі звернулася секретар міської ради Юлія Бойко. Заупокійну літію на площі та чин похорону на міському цвинтарі провів представник духовенства Полтавської єпархії Православної Церкви України, священнослужитель Петро-Павлівського храму м. Хорол та Свято-Вознесенського храму в с. Клепачі, митрофорний протоієрей благочинний – отець Іван Сушінець.

Валентин Анатолійович Пономаренко народився 30 квітня 1980 року в Хоролі. Після закінчення 9 класів у Хорольській спеціалізованій школі №1 здобув робітничу професію тракториста-машиніста у Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців. Строкову військову службу проходив у 169-му навчальному центрі імені князя Ярослава Мудрого на Чернігівщині, що відомий як навчальний центр «Десна». Після демобілізації працював різноробочим у комунальному підприємстві «Комунсервіс», а згодом пекарем та формувальщиком у ПП «Хорольська механічна пекарня». 2002-го одружився, за рік у подружжя народився син.

Саме заради миру для своєї родини та всієї України він став до лав захисників, як тільки на сході України розпочалася антитерористична операція. З 2014 року обороняв державу від посягань ворожої армії, був відзначений нагородою «Учасник АТО». 2016-го через набуту за період служби травму комісований. У цивільному житті намагався адаптуватися до нових умов та влаштувався на роботу дворовим до готельно-ресторанного комплексу «У сестер».

У період повномасштабної війни, 6 червня 2024 року, Валентин Пономаренко був призваний по загальній мобілізації на особливий період першим відділом Лубенського РТЦК та СП. Після проходження військово-тактичної підготовки, відправлений командуванням для виконання стратегічно важливих бойових завдань на Покровський напрямок, де 11 вересня 2024 року фатально завершився його славний Воїнський шлях.

Світла пам’ять воїну!