Колекцію традиційних писанок Кропивниччини, переважно відтворених за зразками замальовок 2 пол. ХІХ століття, презентували в Етнолабораторії “Баба Єлька”, що в Кропивницькому.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Це спільний проєкт громадської організації “Баба Єлька та відомої писанкарки, дослідниці традиційної писанки Ірині Михалевич.
Майстриня працювала над колекцією три роки і загалом відписала 75 писанок.
Писанкарство як стратегія
Як розповіла голова ГО “Баба Єлька” та директорка видавництва “Кропивництво” Інна Данильченко, відтворення, збереження і популяризація традиційних писанок Кропивниччини сьогодні – це стратегічний напрям роботи громадської організації. Долучається до видання краєзнавчої літератури і очолюване нею видавництво.
“Писанка – це якесь магічне яйце-райце. Для когось це давній культурний символ, а для когось – терапія і спосіб зберегти ментальне здоров’я. Але для всіх нас – це, найперше, спадкоємність. Це те, що передали нам у спадок наші баби, а їм – їхні баби.
Але є проблема: на Кропивниччині дуже мало старожилів, які дійсно могли б нам передати ці знання! – наголошує Інна Данильченко. – Сьогодні ми маємо лише одну оригінальну писанку, яку можемо назвати своєю. Та вона зберігається в Полтавському краєзнавчому музеї”.
За її словами, під час експедицій селами області члени команди завжди запитують старожилів про місцеві писанки. Та зазвичай вони пригадують лише про фарбування яєць у цибулинні і те, як в радянські часи у школярів перевіряли руки (чи не червоні), щоб з’ясувати, хто ж відзначав Великдень.
“У моїй родині навіть є спеціальний казанок для цибулиння. Він дістався моїй мамі від її бабусі, а колись перекочує і до моєї кухні. Хоча ми з дітьми вже кілька років підряд не тільки фарбуємо яйця, а й пишемо писанки. Проте під час експедицій цієї традиції так і не вдалося зафіксувати, – поділилася завідувачка Етнолабораторії Світлана Листюк.
– І це не дивно, зважаючи на антирелігійну політику радянської влади, яка була спрямована не тільки проти церкви, а й традиції. Якщо говорити про покоління наших батьків, то в часи їхнього дитинства вчителі і партійні працівники на Великдень стояли біля церкви і записували учнів, котрі приходили на службу з батьками. А потім на шкільних лінійках їх паплюжили. Зрозуміло, що це не сприяло збереженню традицій”.
Ідея створити колекцію місцевих писанок з’явилася саме через брак доступної і вичерпної інформації про цю спадщину. А вона має бути, і не лише в архівах і музеях, а на рівні кліка комп’ютерної мишки. Коли ж ми вперше загуглили, то не знайшли достатньо матеріалу.
Немає, то зробимо – вирішили ми”.
Дослідники писанкарства
Як розповіла Інна, першим науковим джерелом про місцеві писанки для команди “Баби Єльки” стала праця науковця обласного краєзнавчого музею Павла Рибалка, яка зараз доступна у ПДФ-форматі.
“А хочется ж взяти до рук, погортати, прочитати, і побачити ті писанки на власні очі, – наголосила Інна. – Тому ми взяли за основу цю книжечку і звернулися до Ірини Михалевич з ідеєю відписати колекцію писанок”.
Як виявилося, знайти достовірну інформацію про писанки Кропивниччини було дійно не просто. Єдиним джерелом, яке підтверджує глибоке коріння писанкарства в нашому регіоні є етнографічні матеріали Володимира Ястребова. Наприкінці ХІХ століття він зі своїми студентами їздив в експедиції Херсонською губернією, куди належала і наша територія, і записував відомості про традицію розпису писанок, відповідні обряди, орнаментику, навіть ігри з крашанками. Саме його напрацювання лягли в основу книги вже згаданого Павла Рибалка.
Тема писанкарства близька і його колезі з краєзнавчого музею етнологині Світлані Проскуровій.
“Писанкарство демонструє сталий розвиток, тобто це те народне мистецтво, яке пережило лихоліття радянської влади, але тим не менше не втратило своєї мистецької і сакральної ролі.
А Володимир Ястребов — перший, хто зібрав колекцію із майже 400 писанок на території колишньої Херсонської губернії і саме завдяки йому ці унікальні, цінні матеріали доступні й нам” – підкреслила науковиця.
Та не всі матеріали з колекції Ястребова дійшли до наших днів. Він зі своєми студентами збирав не лише відомості, а й власне писанки. Проте через неправильну підготовку яєць писанки почали псуватися. Їх довелося викинути. А щодо замальовок і записів, які робили студенти, то виявилося, що не всі вони були виконані сумлінно. Тож частина матеріалів так і не була верифікована і збережена.
Частина напрацювань Ястребова була знищена в роки Другої світової війни. Проте, як розповіла дослідниця писанкарства Ірина Михалевич, він все ж зробив мудрий вчинок, який дозволив зберегти відомості про писанки до наших днів.
У 1880-х роках темою писанкарства зацікавилася колекціонерка і меценатка Катерина Скаржинська. Вона почала скуповувати у сільських майстринь і в монастирських майстернях традиційні писанки. Окрім того, вона звернулася за підтримкою до тодішніх краєзнавців, етнографів. Серед тих, хто відгукнувся, був Володимир Ястребов. Він передав Скаржинській свою колекцію.
Так за 18 років колекціонерка зібрала понад дві тисячі зразків українських писанок. Всіх їх систематизував, замалював, описав і сформував у каталог Сергій Кульжинський – співробітник Круглицького музею.
За словами Ірини Михалевич, сам в його альбомі “Опис колекції народних писанок” і збереглися відомості про писанки нашого регіону.
“Якби не робота Володимира Ястребова і його учнів, то сьогодні ми б не знали, які писанки писали на Кропивниччині, і думали, що їх тут взагалі не було”, – зазначила Ірина Михалевич.
Проте довгий час їх не могли ідентифікувати: писанки Херсонської губернії, куди входив наш регіон, науковці автоматично віднесли до сучасної Херсонської області.
З-поміж них є зразки, які зміг ідентифікувати науковий працівник обласного краєзнавчого музею Павло Рибалко за давніми замальовками. Ідеться про 17 писанок.
А ще п’ять писанок ми випадково побачили під час відвідування Олександрівського краєзнавчого музею. Вони походили з села Єразмівка Чигиринського повіту. Це сучасна Розумівка Олександрівської громади Кіровоградської області.
Ці писанки вже ввійшли до книги “Етнографічне обличчя Кропивниччини”, над якою нині працює “Баба Єлька” за підтримки Фонду “Аскольд і Дір” та ІСАР “Єднання”, а видасть друком видавництво “Кропивництво”, – розповіла співавторка книги Світлана Листюк.
Вона продемонструвала макет сторінок, присвячених Розумівці, а також Великій Висці та Родниківці. Його розробила дизайнерка Наталка Андріянова на основі матеріалів, зібраних під час експедицій. Книга вийде побачить світ наприкінці року у видавництві “Кропивництво”.
Світлана наголосила, що “Баба Єлька” планує найближчим часом здійснити ще ряд експедицій, де в ХІХ столітті були зафіксовані писанки, з надією знайти спогади про них. Користуючись нагодою, вона звернулася до всіх прихильників проєкту з проханням розпитати своїх родних про традиції писанкарства у їхніх селах і поділитися цими спогадами, свідченнями для формування повнішої етнографічної картини регіону.
Трирічний проєкт Ірини Михалевич
Під час презентації говорили не лише про історію пошуків і формування колекцій українських писанок у позаминулому столітті. Ірина Михалевич поділилася досвідом з відтворення писанок Кропивниччини. Зокрема проаналізувала притаманні нашій місцевості орнаменти і розкрила таємниці природних барвників, якими користувалися наші пращури.
Так, за її словами, для тутешніх писанок характерними є рослинні, геометричні та солярні орнаменти. Це переважно хрести, кола, сварги, рожі, сорококлини.
“Писанки Кропивниччини належать до традиції, де важливу роль відіграє лійкова техніка з тонкими доріжками. Їм притаманні рослинні і геометризовані орнаменти, солярні символи.
У більшості писанок – чорне тло, що символізує родючу українську землю.
На наших писанках є композиції, які не трапляються більше ніде. Наприклад, “Чобітки”. Тут символ сварги зображений у формі чобітків, що ніби біжать по-колу. Є також писанка “Тюльпан” та “Клиння”. Кожна з них особлива та унікальна, таких ви не побачите в жодній з інших областей”, – відзначила Ірина Михалевич.
На Кропивниччині окрім суто українських є також писанки з болгарським і молдавським корінням, зафіксовані у Вільшанці та Новоукраїнці. Їх майстриня теж відтворила.
Каже, сам процес писанкарства дуже складний і відповідальний. Часом їй вдавалося відтворити писанку за традиційним зразком аж з п’ятої спроби. Можливо тому, що пані Ірина завжди прагне до ідеального результату.
Я ж шукала автентичну колористику, тому для відтворення кольорів за описом і замальовками використовувала виключно рослинні барвники, які добувала самостійно з різних трав, квітів, плодів і корінців. Використовувала цвіт пижми, золотарник, череду, горіхове листям, чорнобривці, корінці марени, плоди бузини і чорниці, бруньки берези і все, що дає нам природа. Матеріали для фарбування заготовляю протягом всього року.
Загалом над колекцією працювала протягом минулих трьох років”.
Для зберігання відтворених майстринею писанок в Етнолабораторії встановили символічну віконницю. Тут же розмістили мапу з населеними пунктами Кропивниччини, в яких дослідники попередніх століть зафіксували традиції писанкарства.
Дітям про рідне
А доки команда виношувала ідею з відтворенням колекції, у громадської діячки і меценатки Вікторії Березкіної з’явилася мрія створити дитячу краєзнавчу книгу про історію і культуру Кіровоградської області.
Для її втілення Вікторія запросила Інну Данильченко і Світлану Листюк, які стали авторками текстів, а ілюстрації довірила художниці Ользі Краснопольській. Так торік у світ вийшла книга “Скарби дідуся Славка”, на сторінках якої ожили і традиційні писанки Кропивниччини. Це була перша в області й Україні спроба у простій і доступній формі донести дітям інформацію про глибоку і самобутню народну культуру Центральної України, зокрема традицію писанкарства.
Ознайомитися з колекцією і дізнатися більше про писанки нашої області можна під час екскурсій в Етнолабораторії не лише до Великодня – інсталяція тут на постійній основі.
Дитячу краєзнавчу книгу “Скарби дідуся Славка” можна знайти на сайті та в редакції видавництва “Кропивництво”.
Нагадаємо, культурний простір “Етнолабораторія “Баба Єлька” функціонує за підтримки ГО “Спільна дія” та родини Березкіних.
Читайте також: У Кропивницькому презентували видання, присвячене бессарабській писанці
Залишити коментар: