У Кропивницькому відбувся фінал обласних спортивних ігор «Степова міць» серед ветеранів війни, військовослужбовців та членів їхніх родин. Учасники змагалися в різних видах спорту, підтримували одне одного та спілкувалися.
Про це повідомляє Перша електронна газета
За словами голови громадської організації «Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство «Колос» Кіровоградської області Віктора Завального, перед фіналом відбулися чотири етапи в районах області. Загалом у них взяли участь понад 500 людей. До фіналу запросили найсильніших учасників, які змагалися в різних дисциплінах. Цього дня на майданчиках зібралися близько 80 спортсменів.
У програмі – дартс, шашки, настільний теніс, стрільба з лука, гирьовий спорт та інші дисципліни.
Організатори свідомо обирали доступні види спорту, щоб долучитися могли люди з різними фізичними можливостями. Серед учасників є й ті, хто пересувається на кріслах колісних та протезах.
«Мета – об’єднати людей, дати їм можливість поспілкуватися й показати ветеранам, що вони не залишилися самі. Через спорт це вдається найкраще.
Тут усі рівні: немає звань і посад, усі перебувають в однакових умовах», – розповідає Віктор Завальний.
За словами організатора, під час районних етапів він не раз ставав свідком історій, заради яких, здається, й варто проводити такі зустрічі.
Так в одному з районів хлопець, який проходив реабілітацію після поранення, почав грати в шашки. Щоб підтримати сина, мама теж навчилася цієї гри. Згодом вона стала переможницею районного етапу й тепер бере участь у фіналі.
За його словами, серед учасників є й матері загиблих військових, які раніше ніколи не займалися спортом, зокрема гирьовим. Для них участь у змаганнях стає можливістю відкрити в собі нові сили, відчути підтримку та побути серед людей, які розуміють їхній біль.
На фінальний етап приїхали не лише ветерани та військовослужбовці, а й рідні загиблих, зниклих безвісти й полонених захисників. Організатори сподіваються, що наступного року «Степова міць» зможе вийти на всеукраїнський рівень. Поки ж головний результат цих змагань – не лише спортивні досягнення, а й людські історії, нові знайомства та підтримка.
Серед учасників «Степової міці» – колишній військовий Олександр Базанюк з міста Гайворон. Спортом він займається з дитинства, тож і на змагання приїхав не лише заради спілкування. На районному етапі Олександр спробував сили в шашках, але не пощастило. А от в дартсі несподівано для себе посів перше місце.
«Крім того, я дуже люблю настільним тенісом займатися. А тут просто навмання накидав дротики – і зайняв перше місце. Це справді було неочікувано», – усміхається чоловік.
Олександр дістав поранення голови під час військової служби, а як втратив руку, каже, що взагалі не пам’ятає. Та попри пережите, продовжує брати участь у спортивних заходах.
Разом з Олександром на змагання приїхала і його мама Тетяна Іванівна. На районному етапі вона завиграшки посіла перше місце у шашках. Тепер Тетяна Іванівна – теж учасниця фінальних змагань «Степової міці». А її син зізнається: мама грає так добре, що вже встигла обіграти і його.
Ветеран з Цибулевого Вадим Федоров на змаганнях представляє Знам’янську громаду, куди недавно переїхав з рідногос села. Він по-хлопчачому всміхається, готуючись до змагань, та все у ньому (і міцна статура, і чіпкий погляд) виказують справжнього воїна – мужнього і серйозного. Каже, вдався у своїх цибулівських дядьків, які були такі самі кремезні та вперті.
Чоловік вважає, що народжений саме для війська: його завжди цікавила військова справа, стрільба, бойова підготовка, тактична медицина. Службі він віддав майже 10 років свого життя. Спочатку був у комендантському взводі президентського полка, потім воював у складі 109-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади «Едельвейс».
Утримуючи позиції на Бахмутсьому напрямку, Вадим втратив ноги – потрапив під танковий обстріл. Кінець військової служби став для нього початком спортивного розвитку. Сьогодні він – постійний учасник і призер численних всеукраїнських і міжнародних змагань, під час яких доводить, що козацький дух – незламний і незнищенний, його не можна ні загубити, ні втратити, ні програти.
Раїса Марчак із Голованівська почала займатися спортом три роки тому. Коли син пішов воювати, жінка шукала спосіб упоратися з тривогою та переживаннями.
Вона прийшла до спортивної зали, де колись тренувався її син Вадим і де, фактично, минуло його спортивне дитинство. Він займався гирьовим спортом, у 16 років здобув звання майстра спорту, а згодом, уже в університеті, досяг звання майстра спорту України з важкої атлетики. Вадим – багаторазовий чемпіон України, трикратний чемпіона світу і рекордсмен світу з гирьового спорту.
На жаль, в листопаді 2025 року хлопець загинув. Видатний спортсмен, гордість України служив у підрозіділ “Птахи Мадяра”.
Тепер Раїса тренується в пам’ять про сина – у його рідному залі, з його ж тренером. Про змагання спочатку навіть не думала. Їй просто потрібна була справа, яка відволікала б від болю і допомагала б виплеснути важкі емоції. Та згодом жінка наважилася випробувати свої сили. «Степова міць» для неї – уже четверті змагання. На районному етапі в Голованівську Раїса підняла гирю 225 разів і потрапила до числа призерів. На фіналі суперниці виявилися сильними, але це не злякало учасницю. Навпаки, їхні результати додали їй азарту.
«Я вже думала, що буду десь у хвості. Сказали, що мій результат 330 підйомів. Для мене це досить не погано, мій особистий рекорд. Але побачимо в фіналі», – усміхається вона.
Підіймаючи гирю, Раїса відчувала, що син поруч із нею – стоїть і підбадьорює: «Мама, давай!». Спорт став для неї не просто фізичним навантаженням чи способом здобути нагороду. Це можливість триматися, знаходити сили й відчувати підтримку сина, чий портрет вона повсюди возить з собою.
Таких, як пані Раїса, тут повна зала. Всі учасники – зі своїм болем, переживаннями, втратами і здобутками, історіями, які не можна забути, але й не хочеться пам’ятати. Для них усіх спорт став і розрадою, і способом самовираження, й інструментом реабілітації – фізичної і моральної.
Олена Цюцюра. Фото Олексія Каприці
Нагадаємо, ветерани зі Знам’янсьткої громади – призери Кубка України з богатирського спорту
Читайте також: Степова міць: як на Голованівщині ветерани та їхні рідні влаштували дружні змагання
Залишити коментар: