На 66-му році життя після важкої та тривалої хвороби зупинилося серце одного з найвідоміших майстрів українського мотоболу Володимира Калініна. Провести видатного спортсмена в останню путь на Центральному міському кладовищі Полтави зібралися рідні, друзі, ветерани команд «Вимпел», «Дружба», «Колос», «Нива», колеги по спорту та численні вболівальники.
Свою першу велику спортивну нагороду Володимир Калінін здобув у 18-річному віці, ставши у 1979 році бронзовим призером чемпіонату серед дорослих у складі полтавського «Вимпела». Загалом він присвятив грі на мототреку майже чотири десятиліття.
Спортсмен захищав кольори таких клубів, як «Вимпел» (Полтава), «Колос» (Стовбина Долина), «Дружба» (Мачухи), а також виступав за команди «Антрацит» і «Таврія» (Нова Каховка). На клубному рівні ставав багаторазовим чемпіоном, призером та володарем Кубка України.
Грав за збірну України, став кращим гравцем 2015-го, а свій прощальний матч провів у Мачухах, відзначивши таким чином власний ювілей – 60 років.
Ось що розповідав про свою спортивну кар’єру в одному з інтерв’ю сам Володимир Калінін:
«Не кожному хлопцю щастить стати призером чемпіонату країни у 18 років – не серед юніорів, не серед молоді, а серед дорослих. Тоді я не «випав» із складу «Вимпела», в якому грали неперевершені бійці – Юрій Алексенський, Віталій Захаров, Володимир Тимошенко, Валерій Мороховець. Щоправда, я мріяв тоді, що разом із «Вимпелом» ми зможемо досягти більшого на всесоюзній арені й повторити «золотий» сезон 1973 року… На жаль, не всі мрії здійснилися. У вищій лізі чемпіонату СРСР я 5 разів був бронзовим призером (1979, 1983, 1984, 1985, 1987). У 1987 році грав у фіналі Кубка СРСР, в якому «Вимпел» із мінімальним рахунком – 0:1 програв «Ковровцю». Упевнений, що найбільше пощастило мені у 1983 році, коли мотобольна збірна України перемогла у всесоюзному супертурнірі – на Спартакіаді народів СРСР у Ризі. А от через 3 роки у рідних стінах – у Києві – завоювала лише «бронзу» Спартакіади. Моя мотобольна кар’єра продовжилася й у період незалежності України. Пощастило навіть стати у складі збірної нашої країни срібним призером чемпіонату Європи-2002. На клубному рівні я – багаторазовий чемпіон, призер і володар Кубка України, адже виступав у складах різних команд Полтавщини, а також у командах міст Антрацита та Нової Каховки. А в 54 роки став бронзовим призером чемпіонату країни у складі «Дружби». Я не супермен і не супергерой – просто люблю мотобол і віддаюся цій грі на ігровому полі сповна!».
Фото Віталія СКОБЕЛЬСЬКОГО
матеріал підготував/ла: Олександра Клиша
