21 лютого Решетилівська громада провела в останню земну дорогу Захисника України Володимира Шевченка. Воїн вважався зниклим безвісти з грудня 2024 року.

Джерело: Решетилівська міська рада

Володимир Юрійович Шевченко народився 4 грудня 1989 року в Полтаві. Дитинство й шкільні роки провів у селі Рибці. Навчався в загальноосвітній школі № 36. Там він здобув перші знання, знайшов щирих друзів і проявив себе як добрий, відповідальний та товариський однокласник, якого поважали вчителі й любили однолітки.

Після закінчення школи вступив до Полтавського технікуму харчових технологій Національного університету харчових технологій, у якому навчався на механічному відділенні. Здобувши фах, Володимир став сумлінним працівником і справжнім майстром своєї справи. Працював у ТОВ «Кулер Таг» другорозрядником флексографічного друкування, зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий і надійний колега.

У житті Володимир був не лише хорошим спеціалістом, а й люблячим чоловіком і турботливим батьком. Він створив сім’ю, яку щиро любив і про яку завжди дбав. Разом із дружиною виховував доньку, для якої був прикладом сили, доброти й честі. Для рідних він залишався опорою, для друзів — вірним товаришем, людиною, яка завжди приходила на допомогу, підтримувала словом і ділом.

Під час повномасштабного вторгнення рф в Україну долучився до війська. Віддано виконував військовий обов’язок. Обіймав посаду стрільця-помічника гранатометника десантно-штурмової роти морської піхоти. Мав звання матроса.

Загинув Захисник 19 грудня 2024 року на Курщині, залишившись вірним присязі, своєму народові та Україні.

Вічний спочинок Володимир Шевченко знайшов у селі Шрамки Решетилівської громади. Траурний кортеж зустріли у Решетилівці зустріли живим коридором шани та поваги. Провести героя в останню дорогу прийшли рідні, близькі, друзі, бойові побратими, керівництво громади, військовослужбовці ТЦК та СП.

У Свято-Успенському храмі відбувся чин відспівування, після чого траурна процесія рушила до села Шрамки. Жителі М’якеньківського старостату теж зустрічали Захисника навколішки.

Поховали воїна з усіма військовими почестями на сільському кладовищі. Бригадний бойовий прапор, Державний стяг та берет морського піхотинця передали рідному племіннику Володимира.

Світла пам’ять воїнові!

матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова