Шерудилов Андрій Михайлович народився 3 листопада 1973 року в місті Шостка. Зростав у багатодітній родині, де виховувалося троє дітей.

Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №4 та здобув неповну середню освіту. З дитинства захоплювався футболом. Після закінчення школи вступив до Глухівського професійного закладу, де здобув робітничу професію. Упродовж життя працював у різних сферах, не цурався жодної праці, завжди сумлінно виконував свої обов’язки.

У вільний час любив працювати на городі та захоплювався риболовлею. Рідні й друзі пам’ятають Андрія як працьовиту, добру, щиру й товариську людину. Він був спокійним, врівноваженим, завжди готовим прийти на допомогу тим, хто її потребував.

Із початком повномасштабної війни не залишився осторонь. 22 травня 2024 року став на захист України. Служив на найгарячіших напрямках, обіймав посаду водія кулеметного відділення, мав військове звання молодшого сержанта. Під час служби двічі був поранений, проходив лікування в Сумах та Кривому Розі.

Після лікування, скориставшись короткою можливістю, перед Новим роком приїхав додому, щоб побачити рідних і близьких. Перед від’їздом із сумом промовив: «Я вас бачу в останній раз…». 29 січня 2025 року відбувся його останній телефонний дзвінок. Андрій був у гарному настрої, жартував, а мамі надіслав своє останнє фото…

Андрій не встиг створити власну сім’ю, хоча найбільше мріяв про затишний дім, кохану людину поруч і дзвінкий дитячий сміх, який наповнив би його життя.

Певний час військовослужбовець вважався безвісти зниклим. Родина до останнього сподівалася на диво, але воно не сталося…

Шерудилов Андрій Михайлович загинув 31 січня 2025 року, під час артилерійського отримав травми, несумісні із життям, повідомили в мерії Шостки.

Світла пам’ять про Андрія назавжди залишиться в серцях рідних, побратимів, друзів і всіх, хто знав його як добру, чесну та мужню людину, яка до останнього подиху залишалася вірною Україні…

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!