Новиков В’ячеслав В’ячеславович народився 25 червня 1987 року, у селі Некрасівка мальовничого півострова Крим. Родина була багатодітною, крім Слави тут підростало ще двоє дітей. Найкращими дитячими спогадами була риболовля та збирання грибів, відвідування початкової школи. Хлопчик ріс активним і завзятим – з дошкільного віку цікавився технікою, любив співати.

Доля склалася так, що В’ячеслав рано опинився у складних життєвих обставинах. Був розділений з братом і сестрою, потрапивши до різних дитячих будинків… Залишившись сам-на-сам з важкими випробуваннями, хлопчина не мав ані сильного плеча поряд, ані мудрого порадника чи матеріальної підтримки. Втративши в юному віці маму, В’ячеслав тяжко переживав, що не мав змоги з нею попрощатися. Вже тоді він вирішив: неодмінно створить свою родину – велику, люблячу, щасливу. Пообіцяв собі, що дасть власним дітям все, що в його силах, аби вони не повторили його тяжкий шлях…

Протягом життя  В’ячеслав працював на різних роботах, не цурався ніяких завдань і складнощів. 2012 рік став для чоловіка доленосним, адже тоді він зустрів кохання свого життя, Олену. Поступово телефонні розмови та короткі зустрічі переросли у рішення бути єдиною сім’єю. Село Ковтунове на Шосткинщині стало для В’ячеслава другою батьківщиною. Тут він одружився, став справжнім батьком для 3-річного синочка Олени Ярослава (якого він турботливо називав Яріком). Тут народилися його дві донечки, Катюша та Діанка. Ще в дитинстві чоловіку напророчили мати двох доньок, тому він навіть імена для дівчаток обрав давним-давно…

З початком повномасштабного російського вторгнення В’ячеслав Новиков пішов до військкомату у перші ж дні війни. Через брак військового досвіду рішення про мобілізацію довелося чекати протягом року. Уродженець Криму, він мріяв звільнити свою малу батьківщину від окупантів. «Крим – наш, український!», - любив повторювати чоловік. Саме тому за фронтовий позивний він обрав собі «Крим». У січні 2023 року В’ячеслав став на захист України. Вирушаючи на війну він, батько трьох дітей і людина, далека від військової служби, сказав: «Я не буду сидіти тут. Я хочу, щоб мої діти мною пишалися!».

Після проходження військового навчання В’ячеслав В’ячеславович деякий час воював на Покровському напрямку. Потім боронив найгарячіші локації Дніпропетровщини. У вересні 2025 року захисник отримав поранення, дивом вийшовши живим з бойових позицій. Лікувався у військовому шпиталі м. Дніпро. Саме там він в останнє особисто спілкувався з дружиною та сином, мав змогу потримати їх за руку та обійняти – з теплом, сумом і великою надією. Своїх «дівчат» В’ячеслав не бачив вже кілька років, тільки по мобільному відео-зв’язку.

 Після проходження реабілітації наш земляк повернувся до виконання службових обов’язків (стрілець штурмового батальйону). 25 грудня 2025 року він надіслав дружині останнє повідомлення: «Доброго ранку, кохана! Все, я поїхав на бойові»… З тих пір – жодної звістки... Як стало відомо пізніше, Новиков В’ячеслав В’ячеславович загинув 29 січня цього року, виходячи з бойових позицій. Внаслідок влучання ворожого FPV дрону чоловік отримав важкі поранення, несумісні з життям, повідомили в мерії Шостки.

Схиляємо голову у скорботі та пошані перед нашим Захисником!

Слава герою!

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!