Глухівська громада вкотре прощається з земляком - у червні 2026 року в госпіталі від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку, обірвалося життя зовсім юного захисника України, старшого солдата Добровольського Максима Олеговича (13.10.2001 – 29.06.2026 рр.). Йому було лише 24 роки.

Мужній воїн, який став на захист Батьківщини ще до початку повномасштабного вторгнення, віддав найдорожче за свободу, незалежність та мирне майбутнє нашої держави.

Максим Добровольський народився 13 жовтня 2001 року у селі Поташня Бершадського району Вінницької області, де прожив перші два роки свого життя. Згодом його родина переїхала до Глухова, який став для Максима рідною домівкою і де пройшли його найкращі роки. З першого по дев'ятий клас хлопець навчався у Глухівській загальноосвітній школі №1.

У юнацькому віці він активно займався боксом, що загартувало в ньому міцний характер, силу волі та витривалість. У 2019 році Максим здобув повну загальну середню освіту у професійно-педагогічному коледжі ГНПУ імені Олександра Довженка, отримавши фах майстра виробничого навчання. Проте свій подальший шлях юнак вирішив пов'язати з обороною рідної землі. Одразу після завершення навчання, у серпні 2021 року, він підписав контракт із Збройними Силами України.

За час військової служби Максим виявив себе як безстрашний, відданий та надзвичайно відповідальний воїн. Разом із підрозділом він пройшов крізь найважчі випробування на різних оборонних рубежах, тримаючи фронт на Чернігівському, Донецькому, Запорізькому та Харківському напрямках. За особисту мужність, вагомий внесок у захист державного суверенітету та зразкове виконання військового обов'язку захисник був визнаний Ветераном війни та нагороджений високими нагородами, серед яких нагрудний знак «Золотий хрест» від Головнокомандувача ЗСУ, відзнака «За оборону Чернігова», медаль «Єдність перемагає» та відзнака «За вірне служіння».

Особиста доля Максима була непростою: він рано втратив матір, а з часом пішла з життя і бабуся, яка займалася його вихованням. Попри ці життєві випробування, він виріс надзвичайно доброю, чуйною та життєрадісною людиною. Юнак дуже цінував спілкування з батьком та його родиною, а бойові побратими та друзі були для нього як рідні. Ще одним великим болем для родини стало те, що рідний дядько Максима на даний час вважається зниклим безвісти.

За характером Максим був сором'язливим, але неймовірно надійним товаришем, на якого завжди можна було покластися у скрутну хвилину. На передовій виявляв особливе милосердя - піклувався про покинутих тварин, вивозив їх із небезпечних позицій під обстрілами та передавав волонтерам. У вільний час він любив відпочивати з друзями на природі, нещодавно захопився риболовлею та здійснив свою мрію - придбав автомобіль, на якому дуже любив кататися. Максим щиро кохав свою дівчину, мріяв про щасливе мирне майбутнє, прагнув одружитися та створити власну сім'ю.

Перебуваючи у важкому стані після отриманих поранень, він хвилювався за долю своїх побратимів. У своїй останній телефонній розмові з друзями захисник із надією планував відпустку, в яку мав поїхати найближчим часом, хотів провідати батька та провести час разом із коханою дівчиною. Проте підступні ворожі поранення виявилися смертельними, і серце молодого захисника зупинилося у госпіталі. У загиблого Героя залишилися батько, рідня з боку тата та кохана дівчина.

Глухівська міська рада, виконавчий комітет та вся громада висловлюють найглибші та щирі співчуття рідним, близьким, друзям та побратимам полеглого захисника. Біль цієї втрати неможливо виміряти жодними словами, а рану в наших серцях не загоїть час.

Світла пам'ять про зовсім юного, але такого мужнього і шляхетного Героя назавжди залишиться в історії Глухівської громади та всієї України, повідомили в мерії Глухова.

Вічна пам'ять і слава Герою, який віддав життя за нашу свободу.

Не забудьте підписатись на наш телеграм-канал. Там ще більше оперативної інформації!