Учасник бойових дій може вимагати перерахунку кредиту через пільгу на сплату відсотків — Верховний Суд
Чоловік користувався кредитною карткою з лімітом 21 860 грн і за роки сплатив за кредитом понад 97 тисяч грн, у тому числі відсотки. Водночас він мав статус учасника бойових дій і наполягав, що за законом мав пільгу та не повинен був сплачувати відсотки за користування кредитом. Тому позичальник звернувся до суду та вимагав перерахувати заборгованість і врахувати вже сплачені кошти.
Апеляційний суд визнав, що право на відповідну пільгу у чоловіка було, але все одно відмовив у позові, зокрема назвавши вимогу про перерахунок боргу неналежним способом захисту.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду з цим не погодився: позичальник може вимагати від кредитора належного розрахунку заборгованості, а вимога про її перерахунок за певних обставин може бути ефективним способом захисту.
Що сталося
У квітні 2015 року чоловік підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та отримав кредитну картку.
Суди встановили, що кредитний ліміт становив 21 860 грн. Позичальник користувався кредитними коштами протягом 2015–2024 років та частково виконував зобов’язання щодо їх повернення.
У жовтні 2020 року він також підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Вони передбачали, зокрема, відсоткові ставки за кредитними картками.
За кредитом здійснювалися нарахування, а загалом позичальник сплатив 97 395,72 грн, у тому числі відсотки.
Водночас чоловік брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та захисті незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України.
Рішенням відповідної комісії МВС від 29 жовтня 2015 року йому надали статус учасника бойових дій. З 1 серпня 2019 року він має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Позичальник вважав, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо несплати відсотків за користування кредитом.
У листопаді 2023 року він звернувся до банку із заявою про реструктуризацію кредитної заборгованості та повідомленням про належність до захищеної категорії. До заяви він додав документи, що підтверджували відповідний статус.
Після цього чоловік звернувся до суду.
Він просив зобов’язати банк припинити нарахування відсотків і комісій, провести перерахунок та зарахувати раніше сплачені кошти в рахунок погашення тіла кредиту з урахуванням передбаченої законом пільги.
Крім того, позивач вимагав закрити кредит у зв’язку з погашенням боргу, повернути переплачені відсоткові платежі та стягнути 100 тис. грн моральної шкоди.
Суд першої інстанції вирішив, що пільга не застосовується
Київський районний суд Харкова у грудні 2024 року відмовив у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що на позичальника не поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак апеляційний суд із цією аргументацією не погодився.
Апеляція визнала право на пільгу, але у позові все одно відмовила
Харківський апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення місцевого суду, однак залишив результат незмінним — у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд установив, що чоловік має право на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону, і звільнений від сплати відсотків за користування кредитом у визначений законом період.
Водночас суд звернув увагу на те, що під час укладення кредитного договору позичальник не надав банку документів, які підтверджували його право на пільги, та протягом тривалого часу сплачував передбачені договором відсотки.
Загальна сума сплачених за кредитом коштів становила 97 395,72 грн.
Апеляційний суд оцінив поведінку позичальника, який спочатку здійснював такі платежі, а потім вимагав їх повернення, як суперечливу та недобросовісну.
Крім того, суд дійшов висновку, що вимога зобов’язати банк провести перерахунок, зарахувати раніше сплачені кошти в рахунок тіла кредиту та закрити кредит є неналежним та неефективним способом захисту.
На думку апеляції, перерахунок кредитної заборгованості з урахуванням установлених для позичальника пільг мав би здійснювати суд у разі, якщо сам банк звернувся б із позовом про стягнення боргу.
Саме цей висновок став одним із ключових питань під час перегляду справи Верховним Судом.
КЦС ВС: боржник може вимагати від банку належного розрахунку боргу
Верховний Суд зазначив, що конкретний спосіб захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, характеру його порушення та наслідків такого порушення.
Спосіб захисту повинен бути ефективним — тобто відповідати характеру спірних правовідносин і реально забезпечувати захист порушеного права або законного інтересу.
КЦС ВС звернув увагу, що у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа здійснює розрахунок заборгованості, оскільки має для цього необхідні професійні та технічні ресурси.
Якщо кредитор не здійснює належного розрахунку, для боржника виникає юридична невизначеність: він не має достовірної інформації про те, яку саме суму повинен сплатити для належного виконання зобов’язання.
Тому Верховний Суд наголосив: боржник може вимагати від кредитора належного розрахунку заборгованості, а кредитор повинен виконати такий обов’язок для забезпечення юридичної визначеності.
Вимога про перерахунок може бути способом судового захисту
КЦС ВС також послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17.
Велика Палата зазначала, що задоволення вимоги боржника про зобов’язання кредитора перерахувати заборгованість за договором, а у відповідних випадках і списати її спірну частину, може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном.
Це може мати значення, коли боржник не погоджується з визначеним кредитором розміром боргу, кредитор не здійснює перерахунок, але водночас і не звертається до суду з позовом про його стягнення.
У такій ситуації боржник продовжує отримувати вимоги про сплату суми, з якою не погоджується, і через це може помилково, всупереч своїй волі, сплатити її.
Отже, Верховний Суд не погодився з підходом апеляції, за яким позичальник фактично мав би чекати, доки кредитор сам звернеться до суду з вимогою про стягнення заборгованості.
Підписання договору не означає безспірності його умов
Ще один важливий аспект постанови стосується свободи договору.
Верховний Суд нагадав, що сторони загалом вільні визначати умови договору. Однак така свобода обмежена вимогами закону, а також принципами справедливості, добросовісності та розумності.
Сторони не можуть визначити свої права та обов’язки у спосіб, який суперечить установленим законодавством обмеженням.
Тому сам факт підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням.
Цей висновок має значення і для оцінки того, що позичальник протягом тривалого часу здійснював передбачені договором платежі.
Висновки КЦС ВС
КЦС ВС дійшов висновку, що апеляційний суд не врахував зазначених правових підходів та помилково визнав вимогу про перерахунок заборгованості неналежним і неефективним способом захисту.
Через це апеляційний суд не перевірив усіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас Верховний Суд не може самостійно встановлювати факти, які не були належним чином встановлені судами попередніх інстанцій, визначати достовірність доказів або надавати одним доказам перевагу над іншими.
Тому касаційний суд не визначав, яку саме суму відсотків було нараховано та сплачено у період дії відповідної пільги, яку суму за наявності правових підстав необхідно зарахувати в погашення тіла кредиту, чи існує заборгованість за тілом кредиту та в якому розмірі, а також чи є підстави для повернення позичальнику будь-яких коштів.
Ці обставини мають бути перевірені під час нового апеляційного розгляду.
Що вирішив Верховний Суд
Касаційну скаргу позичальника у справі № 953/6355/24 Верховний Суд задовольнив частково.
Постанову Харківського апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, Верховний Суд не вирішив спір по суті на користь однієї зі сторін та не встановив конкретної суми, яку банк повинен повернути або зарахувати в погашення кредиту.
Водночас КЦС ВС вказав на важливий для подібних спорів підхід: позичальник має право вимагати від кредитора належного розрахунку кредитної заборгованості, а вимога про її перерахунок може бути ефективним способом судового захисту.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
