«Потяг запізнювався»
Поблизу залізничної станції о пів на 10 ранку стоїть чимало автомобілів. Багажне відділення білого мікроавтобуса марки Fiat з написом «Похоронний транспорт» поки що порожнє. «Швидких» вже немає — 12 постраждалих відвезли до лікарень.
Прохід до самих колій оточений поліційною стрічкою. З десяток залізничників відновлюють пошкоджені колії. Струму немає — ремонтну техніку тягнуть власноруч.
Там, де пасажири зазвичай чекають на потяг, розкидані речі загиблих і потерпілих: вода, лотки з їжею, одяг та окуляри. Трохи далі лежать тіла. Їх оглядають правоохоронці.
Удар був настільки сильним, що злетіли шкарпетки
Анастасія живе з мамою Світланою Петрівною та 89-річною бабусею на одній із найбільш пошкоджених вулиць Квітневого. З її подвірʼя досі видно густий дим. Це горять логістичні склади, в які влучили росіяни в ніч проти 5 квітня.
«Щойно увімкнулася тривога, я кажу: “Мамо, йдемо?”. І все, одразу ракета — просто за секунду. Я тоді впала на підлогу. Знаєте, ніколи не розуміла, чому в людей злітають кросівки, коли їх збиває авто. Так ось — у мене злетіли шкарпетки. Я боса йшла по склу… Ви уявляєте?» — додає Анастасія.
За кілька годин до ракетної атаки ударний безпілотник упав просто за їхнім будинком.
«Усе почало горіти… Прибігли люди й намагалися самотужки загасити полум’я до того, як приїдуть рятувальники. У мене ще й “лежача” бабуся, тому, найголовніше для мене було її винести з будинку. Згодом бабусю відвезли у Броварську лікарню», — розповідає Анастасія.
У помешканні вибило вікна, потрощило дах, посипався тиньк, а другий поверх — в аварійному стані. Два автомобілі, які стоять просто неба, засипані будівельним сміттям.
