Перехід на стандарти Євросоюзу може коштувати українським агровиробникам приблизно €2 млрд щороку. І це тільки за напрямком використання засобів захисту рослин (ЗЗР). У разі, якщо доступ до європейського ринку буде обмеженим, дорожча українська продукція втрачає конкурентні позиції на ринках третіх країн, зокрема Африки та Азії.

Про це заявив гендиректор Асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” Олег Хоменко, інформує Dilo.

Україна налаштована на перехідний період для адаптації до євростандартів ЄС, проте не не погодиться на постійні обмеження експорту агропродукції після вступу до ЄС. А Єврокомісія пропонує обмежити доступ чутливих аграрних товарів до європейського ринку.

Хоменко зазначає, що імплементація європейських вимог потребуватиме значних інвестицій з боку агробізнесу. Це насамперед стосується стандартів безпечності харчових продуктів, добробуту тварин, охорони довкілля та використання засобів захисту рослин і добрив.

Частина діючих речовин, які використовуються в Україні, заборонена в ЄС. Виробникам доведеться змінювати технології вирощування сільськогосподарських культур, шукати альтернативні рішення. Це може призвести до збільшення витрат, пояснює гендиректор Асоціації “Український клуб аграрного бізнесу”.

На багатьох ринках українським аграріям доводиться конкурувати з російськими виробниками, з виробниками з Аргентини та Бразилії. Але додаткові витрати стають причиною проблем для торгівлі з іншими країнами, через погіршення конкурентних позицій (конкуренти матимуть нижчу собівартість виробництва). Тож виникає ризик втрати ринків.

За даними Міністерства економіки та довкілля , у 2025 року експорт української агропродукції до Євросоюзу скоротився на $2,1 млрд порівняно з 2024 роком. Обсяг експорту до країн ЄС становив у 2025 році $10,7 млрд. До країн Близького Сходу Україна експортувала агропродукції на $4,4 млрд, до країн Африки – на $2,8 млрд, до країн Південно-Східної Азії – на $1,7 млрд.

Хоменко зазначає, що у разі, якщо українські виробники будуть змушені повністю дотримуватися стандартів ЄС, але не отримають повноцінного доступу до єдиного ринку, економічна доцільність таких витрат потребуватиме додаткової оцінки.

“Якщо ми не матимемо повноцінного доступу до ринків ЄС, виникає запитання: навіщо імплементувати європейські стандарти, якщо ми експортуватимемо продукцію на ринки, де цих вимог не застосовують і де за відповідність їм не платять більше?”, – пояснив гендиректор УКАБ.

Він попередив про сценарій, за яким українські аграрії можуть опинитися в ситуації, коли витрати на виробництво зростатимуть, а можливостей збільшувати доходи завдяки експорту просто не буде.
УКАБ пропонує передбачити тривалий перехідний період для адаптації українського агросектора до вимог ЄС. За оцінкою Хоменка, на цей процес може знадобитися близько десяти років. Потрібні і зміна законодавства, і модернізація виробничих процесів, технологій, систем контролю та переробних потужностей. Це потребуватиме значних капіталовкладень і від бізнесу, і від держави.

Окрім цього Хоменко нагадав про питання використання біометану: ЄС прагне його збільшити до 30 млрд кубометрів до 2030 року. Виробничі можливості ЄС, як зазначив гендиректор УКАБ, становлять близько 12-13 млрд кубометрів. Тож для України є потенціал долучитися до покриття цього попиту та нарощування постачання якісної агропродукції та продукції з високою доданою вартістю.

Хоменко упевнений, що інтеграція українського агросектора може посилити позиції Євросоюзу на світових продовольчих ринках за належних умов.